Злапані моменти

Приблизно рік тому зайшла розмова з двома моїми колегами щодо ресурсів для спілкування, в якій прозвучала думка про занепад культури, скажу так, (інтернет)-форумів. Мій колега стверджував, що всі перейшли на пикокнижечку чи інші фкантакти, там зручно постити “фоточкє” (навмисне перекручено) та коментувати. Я з ним якось, без особливої дискусії, мовчки погодився. Справді, примітивність тикання кнопки “подобається” відбиває бажання в користувача хоч якось напружувати звивини. «Тренд часу…» — сказав я тоді собі ж подумки.

Але нещодавно думка радикально помінялась. Все було дуже просто.

Дві рознесені в часі дії, які мене наштовнхули на перегляд думки, були вельми прості та навіть однакові: пошук інформації. Одна частинка була точно бачена мною на пикокнижечці (мені здається, чи я почув іронічний сміх?), а друга — на форумі. Так от, друга знайшлася миттєво навіть без всезнаючого Гугла. Першу, до слова, я досі “пошукую”, в якості збоченого спорту.

Остаточно в думці про те, що правильний форум “живєє всєх живих” я ствердився, шукаючи інформацію для побудови роверка. Дідька лисого хоч якийсь сайт має такий набір інформації, як “калєкцівний разум” типу mtbr.com чи road.cc — залежно від характеру роверових потреб, звісно.

Словом. Фотоаматори. Нагадую про існування ФотоКлюмби.
Вона подекуди аж занадто мовчазна, але цілком жива. Без пузомірок і тупокнопки.

Тогоріч я (з якогось переляку) підписався в Ендомондо на змагання (challenge), яке краще назвати мотиватором — “2014 км за 2014 рік”. Ну, купівлею велосипеда це швидко було виконано, то ж на цей рік хотілося чогось більшого…

Позаяк взимку я хоч і катав, але до відчутних кілометражів не доходило, вирішив, що можна собі взяти за мету щось на зразок 10 км на день. То ніби 3650 км на рік. Троха си налякав, але лічильник запустив, кручу педалі, бігаю, трошки вибираюся в гори (ну, ще плаваю та взимку лижі були). Періодично споглядаю. Станом на сьогодні маю 1957 км. Теоретично мало би бути 1590 (бо 159-й день року), але буде відпустка, буде ще осінь чи не кожен день вдається вибратися роверком, то ж на разі особливо тішитися нічим.

Нащо то пишу? Навіть не знаю – раптом хтось захоче мотиватора безкоштовного. Мені статистику підбиває Ендомондо (історично склалося так, що я на ньому маю практично все прослідковане), то як хтось ним користується – можу поділитися, так би мовити, мотиватором. Або зробіть собі свій… Діло нехитре ж.

P.s.: розумію, що для певних моцних типу Юрка ці мої звитяги — курам на сміх, але для офісного щуря мене — вже щось.