От щойно Назар нагадав і до мене доперло, що результати вчорашньої дегустації не були записані. Точніше, звісно, ніфіга вони не результати, але враження. Одним словом, баварське Spaten Münchner Hell вставило по емоціях на рівні кращих чеських (як колись…).
Ще один мюнхнер подегустячимо сьогодні…
|
Не те, щоби ровер мені був зовсім чужий, ні… років 20 тому в мене він був, свій. Виглядало це, мабуть, дещо потішно, бо ровер був заввишки з мене, харківського якогось-то там заводу. Казали, що називали такі ровери «напівспортивними». У нього були цілі дві зірки спереду та чотири — ззаду. Вельми круто. А ще були величезні вузькі колеса та перемикачі передач (хто сказав «манетки»? нєєєєє, то були тросики! поставити «передачу» між двома зірками було лешге легкого).
Виглядало то все десь так (фото не моє):
Насправді навіть не зовсім так, позаяк кермо було обмотане вишневою ізострічкою (ховайся!), а рама була незрозумілого кольору після спроби її пофарбування «бронзовою» фарбою. Чи щось не пофартило з розчинником, чи з лаком — хто-хто, а я — точно не скажу. Але вона пішла синьо-зеленими плямами. Колір назвали «лєопьордовим», оголосили не багою, а фічею і лишили…
З втратою того ровера (що сталася у зв’язку з надскладними економічними обставинами) я надовго втратив зв’язок зі світом двоколісних. Однак, позаминулого року щось «стрілило»…
Раз взяв ровер напрокат сам один… Поперло. Другий взяли ровери разом з Юлею ще й з тримачами на машину — поперло вдвічі більше. Ну, раз пішла така п’янка…
Я довго думав і вагався, жаба — моцне все ж таки тотемне створіння. Але…
Після тривалих консультацій (вибачте, погарячкував: відпарювання мізків Славіку, Андрію, Михайлу та ще деяким адептам культу) вибір зупинився на тунайнері, після проб — Giant Revel 1 29er. Позаяк зовсім полишати авто я не збираюсь, рівно як і зовсім пересідати на ровер, в місті стало -0.5 водія та +0.5 ровериста. Ну що, поїхали?
|
Друга частина балету. Перша — там.
Вчора, черговий раз копирсаючись на форумі відомого ресурсу, здибав інший рецепт прописування даних про мануальні лінзи в EXIF’и сучасних цифрових RAW’ів. Рецепт вельми мудрий і, головне, простий до неподобства. На кожну стару лінзу робиться файлик з її ТТХ подібного характеру (припустимо, що файлик називається czjtessar50exa.txt):
-n
-XMP:Lens=Carl Zeiss Jena Tessar 50mm f/3.5 (EXA)
-XMP:SerialNumber=3692001
-EXIF:MaxApertureValue=3.5
-EXIF:FocalLength=50
-EXIF:FocalLengthIn35mmFormat=50
-EXIF:FNumber=5.6
Опосля натравлюємо ExifTool на цей файлик та відповідну папочку з RAW’ами (або конкретно взятий RAW…):
exiftool -@ czjtessar50exa.txt H:\RAW\2012\20120218.Family.NEX\
Власне, після того Апертури з Лайтрумами будуть коректно показувати назву лінзи. Остання стрічка неістотна, позаяк прописує значення дірки при зйомці, її можна відкинути.
Для лінивих Lightroom’щиків є plug-in, який робить приблизно те саме.
|
…по раз третій та останній (як на цю зйомку; на кілька кадрів більше є на ФотоКлюмбі).
|