Злапані моменти

Найцікавіше у Франкфурті — спостерігати сусідство хмарочосів з частиною історичної забудови, яка незрозуміло яким дивом збереглася. Але й задирати голову догори — теж невимовно круто.

Друге фото з 10, що мають бути за 10 днів. Ура, вже 20%! :)

Цього разу в кадрі околиці перевалу Стельвіо. Що ще сказати? Мабуть, оця сувора краса гір, — то основна причина, з якої я їду в гори. І тиша.

В околицях перевалу Стельвіо, Італія, 2016.

Нарешті зібрався з думками щодо забави “10 фото за 10 днів”, до якої мене Олексій запросив. Кумедно, але за часів карантину та 100% “домашнього офісу” вкрай рідко доходять руки до власного комп’ютера — нема ні часу (кумедно, правда?), ні бажання.

Цим фото відкрию таку міні-серію. Сподіваюся, мене “вистарчить” на 10 днів (і це теж кумедно, бо колись вистарчило десь на 200 днів “одне фото на день”, але його треба було зняти лише і більшість з них так і лишилася в архіві, тьху-тьху).

В кадрі парк “Піскові озера” (також відомий як “Алтайські озера”) — біля якого я прожив 33 роки і не один рік ходив на роботу. Таке світло бачив не раз, але зазнимкувати вдалося лише раз і більше ніколи не наблизився навіть близько.

Ромку, рийся в архіві ;)

Парк Піскові (Алтайські) озера, Львів, Україна. Жовтень 2009.

А за тиждень стало так: