Можна би було ще сказати «пасмо осені на підйомі». Але як вже сказав…
Кількома днями раніше, до того, як ми зібрались йти нашим прогулянковим маршрутом, над Сколе висіли хмари. Вище вгору, природніше, температура нижче. От вони і «затримались» на деревах. А того дня, що ми пішли, потеплішало і, залежно від місця, де по дереву стікала вода, де льодяна крихта падала, формуючи «килим», а десь — всіма силами втримувалась. Ось і получились скляні миттєвості весни. Миттєвості — адже наступного дня від них не лишилось і сліду.
Сонечко постаралось.
(більше…)
|
В тумані все набуває геть інакших обрисів. Так і з цією знимкою: вона жодним чином не вписується в загальний ряд того матеріалу, що я приніс з пасма Парашки цими вихідними. Втім, щось тут зачіпає за живе, то ж лишу її тут.
|
Їздили з Сашею, Юльцею та Танею в Букський каньйон. Погода тішила свинцево-сірим небом, як влучно зауважив Саша, то ж я не мав іншого варіанту, аніж полювати на графічні сюжети (та, зазначу заради справделивості, зварити каву на свіжому повітрі, що вже потрошку стає традицією… цього разу то була Lavazza Qualita Rossa). Інші знимки є на ФотоКлюмбі у відповідній темі.
|
Ще готуючись до поїздки до Чехії (загалом) та Праги (зокрема) мене муляла думка, як би то не назнимкувати купу фотоштампів в одному з найбільш популярних туристичних місць. Навіть переглядав, що люди знимкували (хоча роблю це, насправді, вкрай рідко). Думав-думав та й залишив ту думку напризволяще. Як зараз модно казати — забив.
Хоча, якщо відверто, то не забив, а залив. Пивом. Насолодившись вечерею в одному з числених кафе та запивши смачне м’ясо не менш смачним Пільснером, я перестав перейматись тими питаннями геть начисто. Йшов собі, дивився, шукав тіні та світло, а пізніше — їх поєднання.
|
Скільки разів та часу я ходив навколо того фонтану в Івано-Франківську — стомлюсь рахувати. Аж нарешті цього року до мене дійшло, як би я хотів це сфотографувати. І один дубль получився…
|
