Злапані моменти

З цим кадром в мене пов’язано (до певної міри) дві цікавинки.

Перша — доволі проста. Я категорично не пам’ятаю, коли я цей сюжет зазнимкував. Ні, звісно, маю геотег, дані з EXIF, купу всього іншого. Але вкрай рідко буває, щоби я не пам’ятав, як я знимкував якийсь сюжет — бо ж світло, експозиція, композиція, думки, чи я його потім надрукую і т.д. — а тут біла пляма. Фокус, щоправда, в тім, що кадр мені подобається, незважаючи на певні технічні недосконалості, яких зазвичай намагаюся уникнути.

А от з цих технічних недоліків випливає друга цікавинка. В часі споглядання (та «проявка») цього кадру співпали з читанням Сашиної замітки щодо обробки взагалі. Власне, в цьому кадрі є невластиві мені допущення (наприклад, пересвіт в ЛВК). З точки зору техніки з собою був в наявності градієнтний фільтр, є варіант кадру з експопоправкою та невибитим небом, але все воно не теє. Падає контраст, день перестає бути сонячним, теплим, літнім. Так і лишив технічно недосконалий кадр про теплий, літній, сонячний день.

Вже більше місяця пройшло, як їздили з Романом від Сколього до Стрия через іс роверками, але до фотографій добрався лиш сьогодні. На разі покажу ранок в Скольому, який потішив фотогенічністю, — та й весь подальший день не підкачав.

Минулої неділі закатали з хлопцями роверками зі Сколього в Сколе через Кам’янку, горби, Скелі Довбуша та Тишівницю. На «скелях» я до того не був, але й після — не дуже тягне, мабуть, треба було вгору лізти. Познимкував водоспадик Кам’янка, Мертве озеро, трошки в горах та вид на Труханів. Хоч не дарма фотоапарата возив.

До речі, попередні фотографії як раз з цього велопоходу. Якщо комусь цікавий маршут, то записаний трек є на сайті Корови з Маячком.

Мабуть, я поволі покажу всі фотографії з тієї прогулянки, та якщо би хтось хтів подивитися вже, дивіться будь-ласка у відповідній темі на Клюмбі.

А на сьогодні — пара фотографій з привалу. Там ми мали зупинку, я наївся ожини (не тільки я, відверто кажучи; Браммс, назбиравши жменю, сказав, що йде лосів з руки годувати — ггг).

Попереднього разу я був на озері Журавлиному (яке також зветься Мертвим), що біля відомого водоспаду Кам’янка (який, в свою чергу, знаходиться неподалік однойменного села Сколівського р-ну Львівської області), ще в 2011 році. Тоді ми махнули з Юльцею та Романом на мій день варення в Карпати — постирчати біля кладки (тим, хто в темі: за Заковбасною Будкою), а наклацавшись там, вирішили заїхати до водоспаду та сходили до озерця.

Мрачняк на озері взимку, в похмуру погоду та ще й під сутінки ще той, хоча дивлюсь зараз на ті фотографії і розумію, що їх варто переобробити — і буде трошки краще. Може, займусь, архіви-то перед носом лежать…

Втім, казка не про те. А про берізки. З колодами та без них. Дивіться: