Злапані моменти

Тогоріч мені не пофартило побачити Боржаву хоч трішечки більше, ніж на пару десятків метрів. А йти лісом в тумані — це чудово, в чому ми ще раз переконаємось восени, пішовши на Явірник…

Більше знимок в записках, але цензор їх (знимок) якості там відсутній.

Картка, до обробки якої не доходило дуже і дуже довго (аж від самісінького травня!), але дійшов настрій. Не той варіант, коли обробка далась з першого разу. Чи то пак не обробка… Радше колір. Зрештою, тепер получилось. Треба завтра надрукувати :)

Вечірнє світло фарбувало горби, на яких розкинулась Яблуниця, в теплі кольори, вітер свистів у вухах та повністю позбавляв відчуття реальності, а я відхекувався від підйому. Власне, варто було би подумати, що зручно спочатку розкинути табір, а потім лізти на вершину, але де ж там…

А з тієї Яблуниці Хом’як виглядає якось так:

Цим кадром завершу показ знимок з Горгана Явірницького (чи то пак, Явірника-Горгана) та його околиць. Решта знимок — в домашній альбом, а на цій мені подобаються хмарки, буде заключною.

Вид з Явірника-Горгана.

Коли видертись на хребет, майже цілком накритий камінням, дивуєшся, як там ще щось росте. А воно не тільки росте, а ще й цвіте, трошки плодоносить та тішить око різноманітними барвами. Ось такою я побачив картину ранньої осені в Горганах. (зазнимковано неподалік Явірника-Горгана)