В листопаді спонтанно катнулись на Закарпаття, заставши (без жодної на те надії, щоправда) цвітіння сакури в Мукачеві. Зовсім не як в Ужгороді тогоріч весною, але то не в Ужгороді, цьогоріч ще й восени… Заодно я знайшов для себе новий пам’ятник в Мукачеві, на жаль, непідписаний (за винятком згадки одного відомого закарпатця, але пам’ятник-то не йому!), перезняв один мукачівський сюжет в кращому виді, ніж було, та (на додачу) надибав непогану пельменну.
Триндьож закінчено, далі лише картинки. 1+2.
(більше…)
|
Вже минув тривалий час, відколи я помітив за собою цікавість саме до вечірньо-нічної зйомки. Знимки геть інакші стають (особливо, якщо подовжити витримку та повністю розмазати людей).
Один недолік є, щоправда. Влітку треба гуляти до бознаколи, перш ніж можна буде так познимкувати. От ми в Празі й гуляли чи не до другої години ночі, потім неабияк здивувавши адміністратора на рецепції готелю, бо коли ми заселялись, там була зовсім інакша людина :)
|
Здається, я вже писав, що Прага мене вразила. Напишу ще раз. І ще…
Хіба можна не хотіти туди потрапити? Навіть попри наявність ста мільйонів лемінгів туристів на Карловім мості?! До слова: я знимкував там близько опівночі, тихенько сварячись на купу людей, що не розмазувались навіть ND-фільтрами для повного щастя… знав би, що побачу на наступний день з оглядового майданчика вежі, ггг…
На цій площі, думаю, були всі, хто був в Празі. Ще й не один раз. Але погода балувала, то ж і я собі познимкував. Як і всі інші туристи, звісно. Хіба трошки градієнтом небо компенсував, аби контраст був приємніший (мені, звичайно). Ну і панорамку склеїв. Бо «не лізло».
|
Ніяк не можу відірватись від цього кадру — вже кілька днів. Весь час подумки в Празі…
|
Так колись склалось, що в Береговому (чи то пак — Берегсасі) я вперше побував в (далекому вже) 2008 році. Поїхали по Закарпаттю на Юльчин день народження, відтак вона мені показувала Ужгород, Берегове та Мукачево. Тоді я був здивований обшарпаністю куточку Угорщини в Україні.
Пізніше бував в містечку не раз; термальні басейни — залишок радянського, переночувати в «Золотій паві», вертаючись з купалень в Косоні, тощо… нічого особливого. Власне, я не дуже збирався і цього разу саме гуляти містом, та видалась нагода показати його мамі. І тут…
27 вересня ц.р. Берегсас святкував 950-ліття. Дата, як на мене, серйозна. Не знав. Втім, місто добре підготувалось: проведено багато ремонтних, та, судячи з результатів, побачених на власні очі, впорядкувальних робіт. Гуляв, відкривши рота. Майже автоматично зняв дві картинки, які не 1:1, але близько повторюють архівні. Повернувшись додому, відкрив архів та знайшов «оригінали».
От дві пари фотографій класу «було-стало». Сподіваюсь, буде цікаво.
N.B.: на ФотоКлюмбі я додав ще архівні відкритки до цих пар знимок!
↑ 2008 та 2013 ↓
Ще пара світлин
|
Багатьом галичанам відоме польське місто Пшемишль (Przemyśl), в першу чергу, мені здається, як базар. Втім, історія Перемишля має і досить багато українських сторінок.
В червні я там був, щоправда, одночасно відвідавши відомий замок у Красічині (Krasiczyn) та декілька фортів, які були частиною оборонного кільця навколо Перемишля. Вони схожі на Тараканівський, втім, такого розмаху в Польщі не робили і форти являють цікавість більше з історично-фортифікаційної, аніж споглядальної точки зору. Втім, про форти — іншим разом.
Сам Перемишль вразив кількістю храмів (я казав про галичан? ато…) та загалом приємним виглядом: маленьке, компактне містечко, ще й доволі доглянуте. Ми також відвідали замок (горда назва, цікавий панорамою міста хіба) та зайшли в Музей Дзвонів та Файки (люльки). А оце на фото — фонтан, що поблизу музею (кут вулиць Franciszkańska та Władycze).
Я би хтів, щоби у Львові були бодай такі фонтани, а не те неподобство, що біля Опери… Ех, мрії…
|
«Národ sobě» — чеською означає «Нація — собі». Ці слова прикрашають зал Народного театру (чеськ. «Národní divadlo») в Празі. Водночас, під цим девізом почався збір коштів на будівництво Народного театру колись. Для театру, який ставить як опери та балети, так і класичні спектаклі.
Я трошечки переповім статтю з Wikipedia (RU), втім (сподіваюсь), не більше, аніж може бути цікаво. Театр побудовано 1881 року за проектом Йозефа Зітека в стилі неоренесансу, але в скоро він був знищений пожежею. Цей факт було сприйнято, як національну трагедію, то ж в скорому часі театр відбудував Йозеф Шульц, учень Зітека, автор іншої знакової споруди (Національного музею). В 1883 році театр відкритий знову.
Таким Народний театр в Празі можна побачити ввечері з Карлового моста. Приємного перегляду!
|
