Злапані моменти

Попередня нотатка про Замость стосувалась, фактично, лише площі Ринок, як головної туристичної «родзинки», чи то пак атракції. Цю частину я вирішив присвятити іншим, на мою думку, теж цікавим місцям. Можливо, допишу пізніше про будиночки вірменських купців, що на площі Ринок, якщо знайду про них цікавинок більше, ніж на два речення, та візуального ряду стане. Дарма не записав жодного відео, втім, начисто забув, що фотоапарат це вміє…

Цього разу не відвідали фортецю, бо вітром зносило навіть на вулиці, а чого тоді говорити про міські вали? Не те, щоби одяг не дозволяв (він якраз виступив якнайкраще, захищаючи нас від погодніх умов), але видимість була дуже обмеженою і ми зумисне лишили кілька точок на наступні відвідини. Аналогічно, щоправда, з Любліном — цікавинки там ще є і є.

8-10 березня ц.р. мали таку собі прогулянку в Польщу (як мені подобається то польське слово wycieczka! — чит. вицє́чка) за маршрутом Люблін-Краків з зупинками в Замості та Сандомірі. Дуже сподобалось. Хто бажатиме їхати за подібним маршрутом — розповім докладніше.

Замость та Сандомір були вибрані не випадково: цікаві до огляду, але не надто великі, аби залишатись там на ніч. Для Замості на оглядову прогулянку площею Ринок та околицями кілька годин вистарчило, але лишилась до огляду цитадель (та не востаннє ж там, сподіваюсь), в Сандомірі матеріалів до неспішного споглядання ще на день. Враховуючи близькість Баранова Сандомірського, можна десь в тім околі і зупинитись, думаю, знайдеться ще щось цікавеньке. Für das nächste mal!

В цьому пості зберу замальовки з площі Ринок, а згодом додам ще декілька з околиць, бо дуже вони мені подобаються, хоча чимось особливим і не вирізняються. Є ще окремо зняті будиночки вірменських купців, що вирізняються помежи інших багатим декором, в т.ч. з фрагментарними зйомками цього декору — аби на все часу було, щоби шукати, розповідати та показувати…

Того вечора вибрались погуляти з частим гостем нашого міста (та автором чудової серії «Львів непопсовий») Сергієм перегулятись та познимкувати, а пізніше — зустрітись та попити пива і попатякати з Романом та Андрієм. Щоправда, ще пізніше мене висмикнули з-за гальби пива по робочих питаннях, чому я був дико си тішив, але маємо, що маємо.

Власне кажучи, ця вілла, що на фото нижче, у Сергія чудово описана в нотатці «Палац гіпсових королів». В епістолярно-історичному світлі майстер з мене ніяких, я більше по клацнути та показати, тому по докладну інформацію все ж відправлю до того пана :)

Колись читав, що знавці нараховують у Львові понад 5000 скульптур та зображень левів. Перевіряти цю цифру не маю жодного настрою, але на віру сприймаю з радістю. Звичайно, серед усього цього розмаїття левів у мене є свої улюбленці. Зокрема оці двоє біля Порохової вежі (пригадую, що ніби їх привезли з Оброшино, але Сергій Криниця не зовсім згоден з цією версією, відтак шукатиму в найближчім часі своїх джерел, звідки я таке взнав).

Придумавши собі пригод на дупу ще одну серію знимок до знимкування, пішов в тому числі зазнимкувати портрет цим звірям. А тут ще й як на замовлення Антон виставив знимку мене, що нагадала легенду про цих левів (власне, та знимка нижче).