Злапані моменти

Комаккьйо (італ. Comacchio) – це містечко в провінції Емілья-Романья в Італії з населенням 23 тис. осіб… нє, не так.

Вирушайте зі мною в незабутню подрож глибинкою Італії, аутентичним містечком Комаккьйо в провінції Емілья-Романья! Ми побачимо тисячолітню історію… нє, теж не то :)

Буду простіше. Як нас занесло в Комаккьйо? Та майже випадково: поки ми думали, де в основному перебувати в Італії, шукали паралельно щось цікаве для радіальних прогулянок-поїздок. Включив собі фотографії на Гугломапі та й кручу туди-сюди, неподалік від Падуї знайшлося містечко біля моря. Нє, не Одесса. Я ж не казав «город у моря»!

Як і очікувалося, ми побачили доволі таку автентичну Італію, не вельми туристичну (хоча трохи було). Ніяких напружливих натовпів туристів з палками-само..ми та гостей зі Сходу. Щоправда, італійців теж було негусто: по дорозі стали в корок і до Комаккьйо допхали вже на більш-менш час сієсти. Скажу одразу, якщо хтось хоче повторити ці здобутки, — готуйте взуття з тривкою підошвою (камені під ногами – ай!) та по відру води на людину. Принаймні, я інакше пережити спеку не можу. А вона там є! Далі – трошки фотографій (більше, традиційно, буде на Клюмбі).

Оновлено: місцеві поправили, що правильно – Комаккьйо, а не «Комаччіо», як я писав раніше.

Ото вчора, постоявши в корку в тунелі 40 хвилин (через аварію далі, в цьому ж тунелі), був написав, що ровером лише за той час, що втратив в корку, вже дістався би місця призначення. Сьогодні зрештою так і зробив: взяв ровер; вчора ж була потреба взяти машину (зранку, через що я полінувався поміняти транспорт на вечір).

Втім, італійцям в містечку (чи селі?) Комаччіо мої проблеми явно не є відомі. Тунелів там нема. Зате є канали. Відтак вони мають свої особливості. Що не заважає їм користуватися роверами (кілька фото – згодом) та й автівками, мотоциклами. Які мирно сусідствують з човнами.

Щоправда, купляти там машину на “вторинному ринку” я би не хтів :)

Мене інколи запитують, навіщо я складаю тури. Сам не знаю… подобається цей медитативний процес та його, так би мовити, творчий результат. За кілька років зробив висновок, що в місцях, де багато “матеріалів”, мене можна запросто лишити, як дитину в пісочниці, піти та знайти за пів-дня там само, зайнятого тією ж справою.

Відпустка в Італії не стала винятком. Спочатку ми поскладали пару турів біля берегів Райнбаха, пізніше – доклалися до містобудування по дорозі між першим та другим каскадами водоспадів. Ось наш Чубань:

Про третій каскад можна багато писати, але не показати. Фактично, його можна зазнимкувати буквально з пари ракурсів, та й звичайному туристові доступний для зйомки раптом один, що на фото нижче. Це фото зроблене з місточка поруч з водоспадом.

Насправді для огляду є ще одна площадка. Якщо дивитися на фото, то вона знаходитиметься праворуч за межами кадру. Однак, як можна помітити, та площадка (каміння) знаходиться просто навпроти каскаду. Потік води рухається з такою швидкістю, що її пара, лише вдаряючись в протилежний водоспаду бік каньйону, не має іншого виходу, як вилітати вгору. Звісно, на Вас. Це означає, що відкрити очі там вдається на секунди дві-три, а одяг стає мокрим ще швидше. Нам дуже стали в пригоді штормові штани та куртки: таким чином ми мали секунд десять на спостереження. Про знимкування мова не йде, камеру не встигаєш дістати з-під куртки, як об’єктив вже мокрий.

Згаданий мостик допомагає, але не надто активно: на зйомку є, як правило, 5-7 секунд. Потім – дивіться вище, а якщо серйозно – розворот на 180°, серветка, друга, протирання оптики, поворот – і знову 2-3 кадри. Якийсь буде вдалим. Потужнішого водоспада я досі не бачив.

Передвчора я хтів констатувати, що ЖЖ здох остаточно і мені трапився лише один запис-“підсумки” 2015го – аж тут понесло… всіх і вся. Менше з тим.

Допоки нарід нарізає олів’є та готується банячити, подивляюся на фото з другого каскаду водоспадів Райнбах. Там справді вартує дивитися всі каскади: враження йде по наростаючій. Мені важко оцінити висоту цього водоспаду, але він вражає. Шкода лише, що оглядовий майданчик доволі маленький та не дозволяє ширшого вибору точок зйомки…

Доки місце було пристріляне, з-за хмар вилізло Сонечко…

Мало не забув. A guats neus*!