Злапані моменти

Від замку Castello di Tures (Burg Taufers) ми переїхали на пару кілометрів вбік – до річки Райнбах, на якій знаходяться однойменні каскади водоспадів – німецькою вони називаються Reinbachfälle (тобто дослівно “водоспади на Райнбаху”).

Є парковка (N 46.913688°, E 11.970029°), від якої до водоспадів веде добре маркована стежка. Набір висоти складе доволі лагідних 200 метрів на 2 км шляху, проте багато ділянок кам’янисті – взуття треба брати відповідне. Для третього каскаду зовсім не завадять штормові штани та куртка (хоча, якщо Вас не напружує бути мокрим до нитки за кілька секунд – можна й без них :)). Перший каскад (N 46.9167237°, E 11.9789833°) доволі гарний та повноводний, але далі – цікавіше.

Приїхавши в Зюдтіроль, ми спочатку не надто тішилися погоді: ніби відпустка, таке-сяке, а воно хмарно і час від часу цяпає дощиком. Хоча, пізніше, дійшли висновку, що в тому є своя цікавість. А з якими емоціями ми згадували цю погоду кількома днями пізніше, коли смажило в Маранелло та Падуї, о-о-о, словами не описати…

Вид з балкончика гостьового будинку в San Lorenzo di Sebado. Саме там ми «познайомилися» з італійськими розетками, які хоч візуально і схожі на європейські, але фіг там: без перехідника ані телефона зарядити, ані ноут втикнути… переважно зустрічається, звичайно, тип L.