Тогоріч надибав ось таку цікаву книжку. Концепція полягає в тім, що для покращення результатів бігу варто 80% тренувань тримати в “легкій” зоні (згідно рекомендацій автора, “легко” — це достатньо швидко, аби ще можна було підтримувати розмову, не обриваючи реплік). Методика доведена тими чи іншими дослідженнями, але ж найцікавіший експеримент — над собою.
Таким чином я відбігав десь біля половини плану тренувань до півмарафону, з різних причин (основною, щоправда, видалась інакша ціль, роверова, яка стимулювала багато часу проводити з двоколісним другом). Ні на що особливо не сподіваючись, вийшовши на старт в нових кросівках, куплених напередодні півмарафону, результат був покращений чи то на 10, чи то на 15 хвилин. Ми з Юлею думали вкластися в 2 години, але получилося 2 години 7 секунд. То — згідно офіційного заліку часу. Втім, про це вже було, не повторюватимусь.
Доволі цікаво, що подібна практика працює, загалом, і з роверком. Або мені (принаймні) хочеться в це вірити. Але майже щоденні 20 км на роботу/з роботи за рік зробили осінні франконські 120 км не чимось надзвичайним, хоча, звісно, й не зовсім “легенькою прогулянкою”.
