Рік не пройшов (від зйомки), а знимки все ж оброблені. Ну що ж, лишилось записати в архів, подрукувати та готувати новий похід. Ломка по горах досягла такого розмаху, що боротись вже нема як, піду хоч багнюку місити, хоч куди… А поки що — закінчення про суворий ранок на полонині Закукул, розповідь про який я почав раніше, сподіваючись її оперативно продовжувати, та не так сталося, як гадалося…
В ході написання надумав об’єднати різні записи тегом — получився «Кострича-Кукул’13».
(більше…)
|
Ще з травневих походеньок (руки дійшли до архіву, то ж буде ще).
|
Картка, до обробки якої не доходило дуже і дуже довго (аж від самісінького травня!), але дійшов настрій. Не той варіант, коли обробка далась з першого разу. Чи то пак не обробка… Радше колір. Зрештою, тепер получилось. Треба завтра надрукувати :)
|
Мені в міру «везе» на варіанти, коли гори нагадують, що я лише у них в гостях. Приміром, Пікуй лише після того, як ми з Юльцею дуже гарно попросили, привідкрив нам на пару хвилин хмару. Петрос «прогнав» нас дощем з масажем градом, а Кукул подарував в травні «незабутню» нічку з грозою (як добре, що ми тоді в колибі були!) та не менш ефектним ранком, навіть не зважаючи на те, що світанок я проспав…
Тоді була справді напружена ніч, адже греміло і лило так, що навіть трошки капало в колибі. А на ранок був шквальний вітер та неймовірний схід Сонця. Лише потім, коли ми з Тарасом крокували в напрямку Ворохти, погода змінила суворий настрій на лагідний та легенько пришкварчила нас сонечком. Але ми вже сховались у лісі…
|