Один из последних (как бы это сказать… «доногопереломных», вот) кадров. Я долго-долго думал, а кадр тем временем «вылёживался». Решил, что ему всё-таки быть. А теперь вот и «руки дошли».
Отдельное замечание касательно предидущего поста. Спасибо за мнения, я узнал, что хотел. Фактически со всеми согласен но, дабы не писать это под каждым мнением, решил написать одним махом здесь. Ещё раз всем спасибо!
|
Останні три ч/б’шки з прогулянки до гори Кукул, про яку я вже писав трошки раніше (1, 2, 3). Склейку панорами (з хребта) у зв’язку з проблемою паралаксу я навряд чи подужаю — хіба який low-res покажу, до друку вона не придатна, на превеликий жаль…
3 картинки
|
Эта карточка уже была, но длительный перерыв и шестой подход к снаряду дали тот цвет, который на самом деле хотелось. Жаль, что такие решения приходят не сразу — ходил «вокруг да около» очень долго. Из свежего, по сути, ничего толкового, вот и развлекаюсь «старьём».
|
Кілометр вгору (саме так, вгору) та десять кілометрів треку в один бік (згідно показів навігатора) виявились без підготовки в міру нелегкою справою. Але дорога тішила краєвидами, приємно…
|
Аби багато не трендіти, під час підйому на Кукул бачив те, що є на наступних трьох знимках. І ще щось крім того бачив, звісно, але то вже деталі… Далі (ще трошки) буде, коли — напевно скоро ;)
3 фото
|
Похід вихідного дня, про який doroman згадує тут почався світанком над Ворохтою.
В п’ятницю пізно вночі ми вже сиділи в поїзді Ковель-Чернівці, який довіз нас до Івано-Франківська, а звідтам наш шлях лежав до Ворохти. Годину майже подрімавши на вокзалі в товаристві лижників і бордерів ми таки поїхали далі. Покормивши на вокзалі у Ворохті місцеву кицьку – пішли в гори :]
Світанок у Ворохті
|
Если он (горизонт) вообще здесь имеется – то завален. Определённо.
|