Злапані моменти

Чарівною силою фотографії є можливість заглянути в такі закапелки, що й в голову не прийдуть (людині зі здоровим глуздом).
/замість епіграфа/

Фотоапарат багато чого не може. Зате може багато чого іншого. Ось фотоаматор падає в ополонку інфрачервоної фотографії, з її дуже суб’єктивним тонуванням. Інший знимкує павучків так, як око вже, а мікроскоп — ще не бачать. Пейзажистам притаманні приступи безсоння (особливо влітку).

Власне кажучи, крім традиційної, якщо так можна сказати, фотографічної картини, мені часто цікаво подивитись «по-інакшому». Шкода, що рідко получається щось цікаве. З іншого боку, тим воно і цінне, що рідко. Воно ж для себе, значить, тішить більше. Якби результат був стабільний, задоволення від нього можна було би прирівняти до задоволення від чищення зубів…

В якості ілюстрації вище згаданого пропоную подивитись на картинки, які відрізняються, в першу чергу, часом експонування. Перша – 1/100 секунди, друга – всього лише 15 секунд…

Вчора-позавчора був разом з Олексієм та Вірою поблизу Пікуя. На вершині теж були, навіть двічі, стежка-то інакше не йде. В хмарці теж були, теж не один раз. Приємний похід получився.