Березень я нахабно матрасив, ліплячи одну за другою «відмази» стосовно поганої погоди і таке інше. Квітень — навіть не пам’ятаю, чим відмазувався. Тобто прокрастинація досягла свого апогею. На початку травня сказав собі «Петрику, Петрику, зупинись! Не пустуй і схаменись!» і з травня повернувся «на трек». Результатами стали:
* – враховуючи, що бігав я насправді з 14 травня, це не може не тішити. Адже перші 4 дні провів в наших чудових Карпатах, а потім майже тиждень були з Юльцею в Чехії. Там бігати не получалось, зате ходили по 15-20 км на день, це не менш весело, взагалі-то.
Динаміка за 9 місяців від стану повного дохляка (перша пробіжка — 1.3 км, 2 жовтня 2012 р., результат: мертвий за 9’58”, швидкість 7’40″/км) до гонки 5’30”..5’50″/км та >6 км на сьогодні.
В цілях до кінця цього року — вихід на дистанцію 10 км з одного підходу без проблем (хотілось би, аби «пейс» тримався на рівні 6’00″/км…) та підготовка до півмарафону наступної весни. Побігли?
|
Десь на початку квітня я «самозабанився» на Пикокнижці (воно ж Facebook). До цього призвела жартівлива думка «А чи маю я залежність від соц мережі?» (тут слід зазначити, що попри наявність облікового запису у «Фкантагтє», я там буваю раз на пів-року задля глянути фіток своїх кількох знайомих, тобто, можна вважати, не буваю). І ось, що я помітив.
Різниця номер раз. Різко зменшилась кількість інформаційного шуму. Знаєте, такі смішні картинки, посилання, перепости, перепости перепостів, лайки-шмайки та інші свистілки-пирділки (як мене цей термін пре, не передати просто, поцупив колись у Славіка Дяка). Словом, те, що мені не потрібно, але різко збільшує ентропію хаосу.
Різниця номер два. За рахунок не-відкривання соц мережі для «глянути, чи нема чогось нового», став читати суттєво більше матеріалів з підбірки RSS-потоків (з того переважно читаю статті на науково-популярну, фотографічну та дизайнерсько-програмувальну тему).
Різниця номер три. Довелось запам’ятати кілька нових паролів до сервісів, на які раніше заходив «фейсбуком». Насправді некритична штука, бо за п’ять-десять логінів пароль відкладається десь на кінчиках пальців (направду, головою суттєво тяжче згадати). З таким запам’ятовуванням паролів пов’язаний невеличкий курйоз: часто в моїх паролях є спецсимволи, а в німецькій розкладці клавіатури, якою я користуюсь, вони розкладені по-інакшому. Були приколи…
Більше якихось мегаздобутків не спостерігалось, як і мегазбитків.
Зараз я розбанився, але попри «нововведення», особливої активності проявляти не збираюсь. В Пикокнижку надалі йтимуть посилання на нові записи в блогу (автоматизовано IFTTT, бо глюки RSS Graffiti мені набридли). Час від часу подивлятимусь якісь посилання. У всьому решта мені добре краще без того «блага цивілізації». А от Messenger можна подекуди і використати. Бува, нема іншого виходу.
|
Хто мене знає: віднедавна я виглядаю так, як на картинці ліворуч. Стосовно нової зачіски вислухано і ще слухати, зате вона чітко піддається класифікації. Маю на увазі, що чоловічі зачіски бувають трьох типів: з проділом, без проділу та лише проділ.
Втім, я почав на додачу збирати і інакші цитати на ту ж тему. Ось фаворит (на даний момент):
Лысина — это полянка, вытоптанная мыслями.
/Михаил Жванецкий/
Як пізніше буде настрій, напишу ще щось, або просто почну сторінку з цими мудрими словами щодо чоловічих зачісок ІІІ типу :) на разі буде лиш це.
|
Як же я одразу не допер, що аналог гуглочитачки є в Яндекса (Яндекс.стрічка)? Тепер лише до інтерфейсу треба звикнути. І перенести підписки. Бо програми-клієнти масово лінувались та використовували АРІ гуглорідера, а тепер б’ють себе п’яткою в груди, що ми, мовляв, скоро відв’яжемось і будемо супер-пупер. Ну та, відв’яжетесь… Замість лише інтерфейсу треба ще двигунець якийсь написати, ага… фігня роботи :)
|
Давно читав десь твердження на зразок «Якщо хочеш вивчити мову, треба оточити нею все навколо». Ось так і поступив з вивченням німецької (одне знаю точно: якби мені та справа не приносила задоволення, стало би місяці на 2-3, не більше). Тобто мій телефон спілкується зі мною німецькою, частина сервісів, що я використовую, теж… Хіба лептоп ще англійською говорить.
А тепер — кумедне. Ефект від занурення в навчання та вправ спричинив на разі курйози на кшталт: а) двічі намагався з американцем по роботі поспілкуватись німецькою; б) щойно намагався німецькою написати листа по роботі (переписка у нас в прицнипі англійською ведеться); в) на польській митниці в березні мало не сказав “Guten Morgen” замість “Dzien dobry”. Ось так…
|
Щойно згадав, що в далекому 2003му саме в березні вперше свідомо взяв в руки фотоапарат.
Тоді ми працювали з Сашею Савенком в айтішному відділі «Фокстроту» (торгували комп’ютерами та периферією), а «згори» нам спустили проект «фотолаба». В магазині з’явився мінілаб та фототехніка, яку можна було покрутити в руках, що, звісно, ми без гальмів і зробили. З тим пов’язана одна кумедна історія, яку я колись, може, і розповім. Але суть залишається тією ж: незабаром я свідомо дістав з шафи «Любитель-166у», за пару років купив цифрокомпакт, потім знову повернувся до плівки з дзеркальним Canon EOS 3 і так далі, і тому подібне.
З приводу ювілею (10 років все-таки!) надрукую і роздам 10 знимок. Форматом за бажанням, але в часі то затягнеться десь на півроку, певно, бо бюджет не витримає просідання в друк та оформлення десятка кадрів одним махом. Отако. Роботи до друку будуть оголошені незабаром.
|
Помітив, що почав знимкувати «під конвертор», тобто таким чином, щоби вибір корекції експозиції, легка корекція контрасту та, подекуди, насиченості — і от воно, маєш результат. Отже, можна сказати, звик до нової камери. З жовтня до березня трошки менше півроку. То ж і прогноз був правильний — пів року на звикання.
|
