Вечірнє світло фарбувало горби, на яких розкинулась Яблуниця, в теплі кольори, вітер свистів у вухах та повністю позбавляв відчуття реальності, а я відхекувався від підйому. Власне, варто було би подумати, що зручно спочатку розкинути табір, а потім лізти на вершину, але де ж там…
А з тієї Яблуниці Хом’як виглядає якось так:
|
Тиждень тому, погляд з Явірника-Горгана.
|
Мені в міру «везе» на варіанти, коли гори нагадують, що я лише у них в гостях. Приміром, Пікуй лише після того, як ми з Юльцею дуже гарно попросили, привідкрив нам на пару хвилин хмару. Петрос «прогнав» нас дощем з масажем градом, а Кукул подарував в травні «незабутню» нічку з грозою (як добре, що ми тоді в колибі були!) та не менш ефектним ранком, навіть не зважаючи на те, що світанок я проспав…
Тоді була справді напружена ніч, адже греміло і лило так, що навіть трошки капало в колибі. А на ранок був шквальний вітер та неймовірний схід Сонця. Лише потім, коли ми з Тарасом крокували в напрямку Ворохти, погода змінила суворий настрій на лагідний та легенько пришкварчила нас сонечком. Але ми вже сховались у лісі…
|
Над Яремче вечоріло. Сонце вже майже сховалось за Довбушанку, я топтав останні метри до вершини Явірника-Горгана, аж раптом подивився в бік «розцяцькованого села». Віришив не метушитись, скомпонувати якусь картинку. Так старанно йшов до вершини, що був її пройшов: щойно було на навігаторі 50 метрів, потім 20, аж раптом знову 40. Що за …?? А, он воно що :)
На середньому плані картинки — полонина Явір, наскільки я розумію (N48° 25.031′, E24° 30.400′, 1150 м над р.м.). А ще — мені повезло все ж втигнути на вершину засвітла та при добрій погоді. Ось, чоловік пише, що вже вкотре йде в гості, а не виходить.
Може, комусь треба буде: Явірник-Горган (він же Горган Явірницький) — N48° 24.449′, E24° 29.908′, 1467 м над р.м. На жаль, OpenStreetMap’и та інші Вікімапії не поспішали давати мені цих даних…
|
Фотографії з цього запису (чи то пак весь запис) наполегливо не рекомендуються до перегляду естетам та всім людям, причетним до пошуку змісту у фотографії :) знимки зроблені нахабно-матрасно, не відриваючи дупи від землі (переважно), з рук, без штативів, попередніх підйомів дзеркала, пультів дистанційного керування і так далі по списку (загальна тема: похід на Пікуй).
#1.
(більше…)
|
Тоді, коли на Пікуй налізла хмарка, я дещо нарікав, мовляв, які ж краєвиди, фотопохід і т.п. Знав би, чим мене здивує Боржава! Але то вже геть інакша тема. Зараз хочу зосередити увагу на трьох картинках, зроблених на межі хмари та … не-хмари.
#1.
#2. Градієнтний фільтр — наше все…
#3. Пікуй димить.
|
Картинка з походу на Пікуй, про який я вже згадував на днях. Ми з Юльцею забігли на вершину ще до моменту натягування хмарки на хребет, відтак дещо встигли навіть щілкнути. На наступний день побачили оточуючий світ з вершини фрагментарно (Пікуй нас пожалів та привідкрив завісу), але не менш цікаво! Хоча, було недалеко до (цитую Андрія) «Хто не бачив Пікуя, той не бачив… Пікуя!» :)
|