Злапані моменти

Можна би було ще сказати «пасмо осені на підйомі». Але як вже сказав…

Кількома днями раніше, до того, як ми зібрались йти нашим прогулянковим маршрутом, над Сколе висіли хмари. Вище вгору, природніше, температура нижче. От вони і «затримались» на деревах. А того дня, що ми пішли, потеплішало і, залежно від місця, де по дереву стікала вода, де льодяна крихта падала, формуючи «килим», а десь — всіма силами втримувалась. Ось і получились скляні миттєвості весни. Миттєвості — адже наступного дня від них не лишилось і сліду.

Сонечко постаралось.

Минулих вихідних спонтанно рванули на пасмо Парашки відкривати туристичний сезон. Не було вже сил терпіти ломку за горами, але було нове спорядження, яке конче необхідно було вигуляти — будь-хто зрозуміє, треба йти… Бачили і зиму, і осінь, і весну, туман і Сонце, іній та дощ з льоду. Попри будь-які примхи міжсезоння гори — чудові. Але «дози» не вистарчило. Не встигши спуститись, захотілось ще, а зазвичай таке відбувається на другий день по поверненні.