В листопаді спонтанно катнулись на Закарпаття, заставши (без жодної на те надії, щоправда) цвітіння сакури в Мукачеві. Зовсім не як в Ужгороді тогоріч весною, але то не в Ужгороді, цьогоріч ще й восени… Заодно я знайшов для себе новий пам’ятник в Мукачеві, на жаль, непідписаний (за винятком згадки одного відомого закарпатця, але пам’ятник-то не йому!), перезняв один мукачівський сюжет в кращому виді, ніж було, та (на додачу) надибав непогану пельменну.
Триндьож закінчено, далі лише картинки. 1+2.
(більше…)
|
 Ось і закінчується моя розповідь про мандрівку Закарпаттям. Це – її остання частина і вона буде чи не найкоротша, оскільки на Мукачево часу було мінімум, акумулятори фотоапарата теж сідали, але щось таки встиг…
Прогулянка центром міста – експромт в дуже змученому стані.
Мука́чево (угорськ. Munkács [Мункач], слов. Mukačevo, нім. Munkatsch) — місто-районний центр Мукачівського району Закарпатської області України, важливий промискловий та культурний центр на річці Латориця. Населення 91 000 ос. (1989), на сьогоднішній день 77 300 ос. (2004). Основні національні групи – українці, русини, росіяни, угорці. – повідомляє Вікіпедія.
Далі (зовсім мало тексту, трошки фото)
|
 Щось я трошки забарився з наступною частиною мандрівки Підкарпатською Україною.
І не тільки з наступною частиною! Ще в попередньому оповіданні мав уточнити, чому я раптом назвав Закарпаття Підкарпаттям. Отже, розповідаю – зі слів власника винарні "Старий підвал": "До того, як ці землі приєднали до України вони знаходились – принаймні, в 20 ст. – в юрисдикції тодішньої Чехословаччини, а раніше – Угорщини. Угорщина, як відомо, знаходиться по інший бік Карпат, аніж більша частина території України. Як наслідок, легко зрозуміти, що з "їх боку" це було Підкарпаття. А "Закарпаттям" для них є ми…". Ось так. Майте на увазі!
Досить відступів від теми. Продовжуємо нашу прогулянку – на черзі, як Ви вже зрозуміли, замок Паланок, що в Мукачево. Ходімо!
Далі (мало тексту, багато фото)
|
