Їздили з Сашею, Юльцею та Танею в Букський каньйон. Погода тішила свинцево-сірим небом, як влучно зауважив Саша, то ж я не мав іншого варіанту, аніж полювати на графічні сюжети (та, зазначу заради справделивості, зварити каву на свіжому повітрі, що вже потрошку стає традицією… цього разу то була Lavazza Qualita Rossa). Інші знимки є на ФотоКлюмбі у відповідній темі.
|
[ Du kannst lesen es in Deutsch da ]
Кажуть, туман — найкращий друг фотографа. Насправді — не тільки фотографа. В тумані геть усе виглядає інакше, знайомі місця здаються зовсім новими, вони геть не такі, якими ми звикли їх бачити. Якщо врахувати, що фотокамера бачить не так, як людина, бодай би через витримку*, стає ще цікавіше. Це така собі маленька магія. Наприклад, в цьому фото камера «дивилась» на площу Ринок протягом двох секунд і ось, що вийшло:
Туманний Львів. Площа Ринок, листопад 2012 р.
* – витримка – час, протягом якого відкритий затвір камери та світлочутливий елемент сприймає світло.
|
Пераст – містечко на березі Бока-Которської затоки в Чорногорії, општіна Котор. Маленьке місто-музей, цілком занесене у список Світової Спадщини Юнеско, налічує зараз близько 300 жителів. Насправді там майже нічого робити: кілька музеїв, церков та кафе, та й прогулянки не вельми протяжною центральною вулицею – ось, певно, і всі забави.
Звісно, можна винайняти човен та поплисти до острова Богородиці на Скелі (серб.: Gospa od Škrpjela, англ.: Our Lady of the Rock), де є церква та ще один музей, доволі цікаві; обплисти навколо острова св. Георгія, де розташований міський цвинтар, але то вже буде таки все. Хіба що пропустити склянку вина чи посидіти за гальбою пива в одному з кафе.
Ми мали на Пераст лише один день і той «получився» випадково. Втім, цього дня вистарчило на дві приємні прогулянки. Щось і познимкував – куди ж без того? Але то щось, напевно, згодом; зараз лише кілька інстаграмок та ранковий вид з балкону.
Пераст. Вид на Боко-Которську затоку з балкону вілли.
(більше…)
|