Злапані моменти

Природа натякнула нам на доцільність переховування в наметах приблизно наступним чином:

Зазнимкував дорогою до озера Бребенескул, 27 липня. Десь між Туркулом і Ребрами.

В суботу повправлявся в зйомці HDR-панорами. 15 кадрів с вилкою в 1 2/3 ступеня в кожен бік, з поляром та градієнтом. А ДД все одно зашкалював. І ось, що вийшло. Ніби з вух не лізе, що ХДР?

Одна з кімнат Тараканівського форту. Розповідь про форт — в сусідньому записі.

Пару років тому в Стрийському парку кардинально оновили освітлення та побудували нові доріжки. На щастя, як то кажуть, «по уму» — себто там, де були протоптані стежинки. Мій улюблений львівський парк став ще комфортнішим для вечірніх прогулянок, а вибір маршрутів навіть розширився. Файно. Ось, за старим корпусом політеху, приміром, з’явився такий серпантинчик:

Останні кілька днів мене зносять приступи графоманства та постинга фотографій, які нічим не особливі ані разу, але зробити з тим ніц не можу. Втім, за деякий час знову виграє шило в дупі та мене десь понесе на день, на два чи на три — а за місяць знову тимчасово переможе графоманство. Непогана перспектива! Га?

З осінньої прогулянки, про яку я позавчора згадував, лишилась серія знимочок, в яку не влазила та картка. Хоча назвати _це_ серією надто самозакохано, радше набір знимок. Навіть замальовок. все, тепер фотографії.

#1.

(більше…)