Минулих вихідних спонтанно рванули на пасмо Парашки відкривати туристичний сезон. Не було вже сил терпіти ломку за горами, але було нове спорядження, яке конче необхідно було вигуляти — будь-хто зрозуміє, треба йти… Бачили і зиму, і осінь, і весну, туман і Сонце, іній та дощ з льоду. Попри будь-які примхи міжсезоння гори — чудові. Але «дози» не вистарчило. Не встигши спуститись, захотілось ще, а зазвичай таке відбувається на другий день по поверненні.
|
Рік не пройшов (від зйомки), а знимки все ж оброблені. Ну що ж, лишилось записати в архів, подрукувати та готувати новий похід. Ломка по горах досягла такого розмаху, що боротись вже нема як, піду хоч багнюку місити, хоч куди… А поки що — закінчення про суворий ранок на полонині Закукул, розповідь про який я почав раніше, сподіваючись її оперативно продовжувати, та не так сталося, як гадалося…
В ході написання надумав об’єднати різні записи тегом — получився «Кострича-Кукул’13».
(більше…)
|
…якому геть все рівно, що він забігає під дорогу, адже раптом за декілька метрів він з-під неї вибігає та стрибає далі вниз, а над ним по небу біжуть такі гарнісінькі хмаринки… отако:
|
Повертаючись до теми альпійських замальовок, мушу зазначити, що крім Альп набундючених, їх льодовиків та багато чого іншого, того дня ми бачили й Альпи сонячні. Про них, власне, йдеться в сьогоднішньому записі.
(більше…)
|
3564 м над р.м. По прямій — 4.5 км від глядача.
|