Напевно, з речей, на які людина може дивитись нескінчено (нагадую: як тече вода, горить вогонь та працюють інші люди) я найбільше тяжію до води. Тому той день був для мене особливим: поєднались в одну прогулянку три сутності, які я люблю (річка (Каменіце), гори та муза поруч). Звісно, це відбулось теплого весняного дня в національному парку «Чеська Швейцарія»…
|
«Národ sobě» — чеською означає «Нація — собі». Ці слова прикрашають зал Народного театру (чеськ. «Národní divadlo») в Празі. Водночас, під цим девізом почався збір коштів на будівництво Народного театру колись. Для театру, який ставить як опери та балети, так і класичні спектаклі.
Я трошечки переповім статтю з Wikipedia (RU), втім (сподіваюсь), не більше, аніж може бути цікаво. Театр побудовано 1881 року за проектом Йозефа Зітека в стилі неоренесансу, але в скоро він був знищений пожежею. Цей факт було сприйнято, як національну трагедію, то ж в скорому часі театр відбудував Йозеф Шульц, учень Зітека, автор іншої знакової споруди (Національного музею). В 1883 році театр відкритий знову.
Таким Народний театр в Празі можна побачити ввечері з Карлового моста. Приємного перегляду!
|
Коли видертись на хребет, майже цілком накритий камінням, дивуєшся, як там ще щось росте. А воно не тільки росте, а ще й цвіте, трошки плодоносить та тішить око різноманітними барвами. Ось такою я побачив картину ранньої осені в Горганах. (зазнимковано неподалік Явірника-Горгана)
|
Тиждень тому, погляд з Явірника-Горгана.
|
Bale (італ. Valle d’Istria, або просто Valle) – містечко та район на півострові Істрія в Хорватії. Найближче до нашого кемпінгу (чи то пак навпаки, кемпінг близький до містечка) воно першим привернуло нашу увагу. Істрія, як відомо, доволі «італійський» регіон Хорватії. Італійців звідти, щоправда, остаточно «виставив» Тіто, за що, як стверджує путівник, хорвати (місцеві) його «люблять». Ми не перевіряли :)
Звичайно, не Балє єдиним цікава Істрія. І навіть не Ровінем, Пулою чи Поречем. Там є, звичайно, інакші села-містечка, які лишились дуже «італійськими». Про них ще буде. Але на сьогодні я би хтів лишити одну-однісіньку замальовочку з Балє. Бо вона передає, як на мене, настрій цього середземноморського містечка.
|
Мені в міру «везе» на варіанти, коли гори нагадують, що я лише у них в гостях. Приміром, Пікуй лише після того, як ми з Юльцею дуже гарно попросили, привідкрив нам на пару хвилин хмару. Петрос «прогнав» нас дощем з масажем градом, а Кукул подарував в травні «незабутню» нічку з грозою (як добре, що ми тоді в колибі були!) та не менш ефектним ранком, навіть не зважаючи на те, що світанок я проспав…
Тоді була справді напружена ніч, адже греміло і лило так, що навіть трошки капало в колибі. А на ранок був шквальний вітер та неймовірний схід Сонця. Лише потім, коли ми з Тарасом крокували в напрямку Ворохти, погода змінила суворий настрій на лагідний та легенько пришкварчила нас сонечком. Але ми вже сховались у лісі…
|
Правий був Олексій, коли поправив мене (після походу на Хом’як), що я все ще не знаю, що таке цокоти :) тепер, завдяки Андрієві, який організував походик на Горган Явірницький, таки знаю! І коли така байда розміром з декілька мене ще й похитується, виникає маса вражень.
Можливо, комусь згодиться: трек з урочища Женець до Горгана Явірницького (він же Явірник-Горган на іншій мапі, лишу обидві назви). Джерело 1 — то так, начерпати кружкою поволі, друге — суттєво краще. Але від табору до нього йти було далеко, то ж ми з Назаром «використовували» перше.
Мало не забув. Стежка в лісі (де джерела) по суті відсутня — де бачиш, там і йдеш.
|