Злапані моменти

Початок серпня ознаменувався двома туристично-спортивними здобутками, чому я, ворона, дуже тішусь. По-перше ми з Ростиком минулого четверга, планувавши просто побігати для задоволення та фізичного навантаження, несподівано (!) пробігли півмарафон. За цей забіг особисто я мав три рекорди: 1 година бігу – 9,85 км; 10 км – 1 год 0 хв 56 сек; півмарафон – 2 год 20 хв 04 сек.

А наступним акордом після цього став похід на гору Хом’як. Треба зазначити, що на Ґорґани я ще не ходив жодного разу в житті (взагалі мало де по Карпатах бував), відтак що таке цокоти — не знав :) тепер знаю. Цілком матрасний підйом від КПП урочища Женець (червоне маркування) закінчився підйомом на 220 метрів на кілометр від полонини Бараня. Альпійка та камені – лєпота. Спуск був не менш веселим. Зате повезло з ночівлею: на полонині Хом’яків було 4 (!!!) компанії з наметами. Навіть пісень ніхто не горланив. Наступного дня злізли в урочище Женець та й пішли в Татарів – аби повернутись додому засвітла.

Може, автомобілістам в пригоді стане: дорога Львів — Івано-Франківськ через Калуш-Долину: покоцаний Болехів, пи… пухнастий звір в Долині, решта нічогенько. Через Рогатин, Бібрку: Галич та Бурштин — асфальт вирізаний, ще не залитий; Рогатин — місцями погризений, ще не залитий, від Рогатина до Нових Стрілищ годящо, біля Нових Стрілищ пи.. ну, ви вже знаєте, пухнастий звір, далі місцями так-сяк і вже від Бібрки до Львова заасфальтовані всі ями. В Бібрці — повна Бібрка.