Злапані моменти

Природа натякнула нам на доцільність переховування в наметах приблизно наступним чином:

Зазнимкував дорогою до озера Бребенескул, 27 липня. Десь між Туркулом і Ребрами.

В суботу повправлявся в зйомці HDR-панорами. 15 кадрів с вилкою в 1 2/3 ступеня в кожен бік, з поляром та градієнтом. А ДД все одно зашкалював. І ось, що вийшло. Ніби з вух не лізе, що ХДР?

Одна з кімнат Тараканівського форту. Розповідь про форт — в сусідньому записі.

Ще до того, як ми перестріли в Кам’янці-Подільському Сашка з Танею, наш шлях пролягав (і навіть містив точку зупинки) через Скалу над Збручем, вона ж — Скала-Подільська. Ми з Юлею вже тут бували, 4 роки тому (я збрехав, сказавши в коментарі до інстаграмки, що п’ять — забув), тому заїхали задля поповнення колекції вражень та, властиво, стоянки на ніч. Під замком, в «долині», тече Збруч, біля якого можна поставити намета, а то вже файно.

(більше…)

На травневі покатались по маршруту Львів — Скала-Подільська — Кам’янець-Подільський — Бакота — Чернівці — Львів. На відрізку з Кам’янця до Бакоти включно з Сашком Савенком. Записи не хронологічно, втім, так получається, забийте або забийте.

Зустрівшись з Сашею та Танею та трохи полазивши по Кам’янцю, спакувались в машини та поїхали у бік Бакоти. Дороги там ще ті — тобто напрями є, а далі як кому повезе. Нам того разу везло. Кам’янець — Устя (забрали Сашині речі) — Китайгород (досі не розумію на хулєри ми туди перлись, якщо я протупив знимканутись на фоні вивіски) — Грушка (ібо опорна точка маршруту) — Каштанівка — жопа-жопа-жопа-жооооооооооооооопа — долізли. Правий був той, хто дописав десь (не пригадую де), що туди лише чимось повнопривідним та високим, але чим ми не автолосі? Лосі, ще й які. Тільки без рогів, зате зі сталевими яйцями. Запершись туди нашими, як каже мій тесть, інтелігентними машинками, перш за все вирішили за успішне прибуття прийняти — добре що Саня дотримав Хмельницького пиваса! Зробив пару протокольних кадрів. Осьо вони:

#1

(більше…)