Злапані моменти

Hérisson — французькою «їжак». Тому водоспади Cascades du Hérisson, природньо, можна назвати Водоспадами Їжачка. Навіть на сторінці, присвяченій цим водоспадам, прапорці вибору мов у вигляді їжачків. Цих водоспадів насправді декілька, про що можна здогадатися з множини у назві, вздовж річки йде туристична стежка, що вимагає хорошого похідного взуття (принаймні, кросівок з доброю підошвою). Традиційно додається комфортна парковка та купа інших бажаючих подивитися :)

Їх я теж віднайшов по фотографіях на Google Maps. Бажаючим: Cascades du Hérisson на мапах.

Мабуть, саме такою Францію я не уявляв. Хоча коли ми були в Ельзасі восени 2015-го, ми бачили саме гірський регіон. Але, навіть знаючи про гірський спорт (скажімо, лижі), я не очікував саме такого виду.

З Швейцарії до Франції кермувала Юля, я ж на сидінні пасажира насолоджувався видами. Ледве встиг вихопити телефона, аби зробити цей кадр.

Вочевидь, я не приділив належної уваги Берну та, зокрема, його фонтанам, об’ївшись фондю акурат перед тим… вважатиму це адекватним приводом повернутися, а у винуватці запишу крім фондю хмарну погоду.

Отже, фонтани та джерела Берну (тут і надалі посилання на німецькомовні джерела).

Перші фонтани (чи краще сказати колодязі?) існували в Берні ще в ХІІІ ст., причому відомі були як природні джерела, так і приватні цистерни, а також колодязі, які вимагали додаткових зусиль для підняття води на поверхню. Природніх джерел, які «постачали» воду постійно, станом на кінець XIV ст. було відомо п’ять; одне з них збереглося й досі, на Brunngasse.

Аж до XVI ст. ці фонтани-джерела були виключно дерев’яними. Перший кам’яний фонтан з’явився в 1520 році; пізніше, в 1542-1546 рр. наявні дерев’яні фонтани були перебудовані в кам’яні, декоровані здебільшого фігурами майстра з Фрайбурга на ім’я Ганс Ґінг (Hans Gieng). Тоді ж з’вилася посада «майстра фонтанів» (Brunnenmeister).

В ХІХ ст. фонтани розглядалися, як перешкода руху транспорту, що призвело до часткового їх (фонтанів) переміщення. Тоді ж їх утриманню приділялося мало компетентної уваги, що призвело до ремонтів з використанням малопридатних матеріалів, як-то свинцю та цементу.

В 1896 р. майстер-чоботяр (Schuhmachermeister) Гайнріх Філіпп Льош (Heinrich Philipp Lösch) віддав свій статок на утримання Бернських фонтанів, що уможливило їх реставрацію в 1925 р.