Пратер — широко відомий парк у Відні. Серед інших атракціонів там є Lilliputbahn (читається “лілліпутбан”) — мікро-залізниця. Там їздить потяг для дітей, хоча дорослих теж катають, а за окремим розкладом потяг тягає паровоз виробництва фабрики Krauss, походженням з Мюнхена, 1928 року “народження”. Його я й хотів зазнимкувати, хоча, мушу зізнатися, саме його рейс ми пропустили – доволі випадково. Якщо будете там, — слідкуйте за розкладом, паровоз їде приблизно о 12й. Якщо хтось захоче повозитися, наполегливо рекомендую брати комбі-квиток “Riesenrad+Lilliputbahn” — отримаєте найстаріше колесо огляду в Європі та вузькоколійну залізницю в додачу на кілька євро дешевше.
Потяг з’являється з імпровізованої печери.
(більше…)
|
/занудним, педантичним голосом/ Нусдорф до 1891 року був сам по собі, але зараз є частиною Відня, в 19-у районі. /педантизм в тоні автора десь зникає/ – зацікавлених німецькомовних прошу звертатися до Вікіпедії, не буду ж я її перекладати. Раптом що, — а я си змучив.
Я би про нього і не знав, якби не leto_t, яка в своєму ЖЖ показала фотографії моста з левами. Після того я вже не міг собі дозволити там не побувати. І аж раптом, цьогоріч я знову у Відні, програма вільна. Якось, цілком випадково, згадали, що на півночі Гануся рекомендовала нам район хойрігерів (німецькомовні тикають тутка; для решти громадян – коротко: хойрігер — це щось на зразок винного пабу, де пропонують скуштувати молоде, тобто цьогорічне вино та мають мінімальні до того вина закуски). Сказано — зроблено, але погода думала інакше, тому самому Нусдорфу з його хойрігерами ще треба присвятити час, але першу прогулянку там ми все ж таки здійснили.
Далі — кілька фотографій. Про міст з левами — іншим разом.
“Гравюра” на рештках діжки розповідає про зубчасту залізницю. Я на разі питання не досліджував.
(більше…)
|
Колесо огляду в Пратері. Вид зсередини.
|
