Нотатки про Тараканівський форт, ч. 1

Процитую своє ж повідомлення з форуму Фотоклюмби.

===

Вперше відвідав Тараканів у вересні 2011го, хоча чув про нього від свого товариша з Рівного вже у 2005му. Чув та й чув, з громадським транспортом у нас так собі, а «Галя наша балувана», то ж і призабулось. Відтак, коли (тогоріч) покращало з власним транспортом, згадалось. Тогоріч з фотографічної точки зору получилась така собі пристрілочка, не вистарчало широкого кута. Розжившись ширококутником цієї зими так чи інакше планував потрапити сюди, аж от не поїхали ми з Ромком в Унгвар (прогноз налякав) — і згадалось. Це ніби преамбула.

===

Для цікавості своєї та зацікавлених інших додам шматочок з технічного опису, так би мовити, форту. Дуже непоганий, як на мене, опис (ще й українською) знайдено ту во — звідтам і цитую:

З Формуляра Дубенських укріплень складеного виконавцем робіт військовим інженером полковником Баумгартеном і інженерним чиновником титулярним радником Комаровим (1905 рік):

Гарнізон воєнного часу:
– фортечна артилерія – 1 рота;
– піхота – 2 роти.

Озброєння:
– 6–и дюймових знарядь /190 пуд/ – 10 шт.;
– легких польових гармат на клиноподібних мортирах – 8 шт.;
– 57 мм капонірних гармат Корденфельда – 8 шт.;
– 3–х лінійних кулеметів – 10 шт.;
– 8–и дюймових сталевих зразка 1877р. мортир вагою 200 пудів – 4 шт.;
– ½ пудових /?/ мортир – 10 шт.

Форт має форму чотирикутника зі зрізаним західним кутом, довжина ліній вогню бруствера 230 сажнів.

Усіх безпечних казематів – 105, з них:
– для житла гарнізону – 32,
– під лазарет – 5,
– для господарських потреб – 4 ,
– під склади – 10,
– комплект фортечної артилерії – 5,
– під електричну і телеграфну станції – 4,
– під колодязь і бак для води – 2 ,
– покійницька – 1,
– під сходами, проходами і коридорами – 27,
– видаткових порохових льохів – 6.

Приміщення для складів провіанту і всяких запасів можуть умістити 2–місячний запас, необхідний для гарнізону форту. Усередині – 3 колодязі: один відкритий, для постачання артилерійської роти водою в мирний час, один у безпечних приміщеннях для забезпечення холодильників при гасових двигунах 2-х електростанцій і один у безпечних приміщеннях для постачання водою гарнізону під час облоги, з водопроводом для закачування запасу води в баки ємністю в 3000 відер.

Мостів мається два: залізний висувний через головний рів форту для в’їзду у форт довжиною 10 сажнів, шириною в 9 футів: рік будівлі 1893 р., а також дерев’яний на зводах через Ікву по казенному шосе, що веде з форту до станції Дубно південно-західної залізн., довжиною 15,8 сажнів, шириною 2,8 саж., збудований у 1885 р.

Форт телефонізований у 1899 р.

Як бачите, навіть опис натякає на те, що будівля однозначно цікава. Крім того — чи не єдиний зразок фортифікації часів Російської імперії на теренах сучасної України, ще й легкодоступний (траса Львів-Київ, або ж Київ-Чоп). Зо дві години власною машиною, якщо по правилах їхати.

Одразу зазначу, як туди попасти. Попри те, що місцеві знають. Ближче до кінця Тараканова, по ліву руку, якщо їхати з Києва (з боку Львова — відповідно при початку та по праву руку) є цвинтар. Осьо до нього і з’їзд. Впершись у ворота цвинтаря повертаємо направо, дорога йде в «ліс» і одразу ліворуч — а далі нікуди звертати. Виїжджаємо на галявинку (дещо ліворуч), де можна лишити машину, а самим пішечки і прямо. Таким чином виходимо до входу у земляний рів. Прямо до кінця і ліворуч, ще раз стільки ж — і ми вже біля входу до безпечних казематів. Вважайте, що це основний вхід (за його станом, зазначу, найбезпечніший).

Для розуміння ситуації мапа:


Переглянути Тараканів на карті більшого розміру

#1. Власне, вхід до східної потерни.

Вхід до східної потерни Тараканівського форту © 2012 Alex Nedoviziy

Енциклопедична довідка. Поте́рна (від франц. poterne) — галерея (тунель) під землею або всередині масивної споруди. У фортифікаційних спорудах служить для службового сполучення між частинами фортів та інших об’єктів, для виходу назовні. У зв’язку з останнім часто потерною називався також потайний вихід з такого тунелю. Зараз потерни зустрічаються у бетонних і залізобетонних греблях — для відведення води, зібраної дренажними системами основи або тіла греблі, для нагляду за станом внутрішніх частин та службового зв’язку всередині гідротехнічних споруди. (джерело: Вікіпедія →)

#2. Зсередини хід виглядає приблизно наступним чином:

Вид східної потерни Тараканівського форту в бік внутрішньої казарми © 2012 Alex Nedoviziy

#3. Вид в бік входу:

Вид східної потерни Тараканівського форту в бік входу © 2012 Alex Nedoviziy

Не важко здогадатись, що з бійниць могли «салютом зустріти» непроханих гостей. Втім, треба було перемахнути сухий рів завширшки біля 10 метрів та пройти дверцята-ворота товщиною сантиметрів з 20 — судячи з залишків їх завіс. Для гарнізону форту рів був прохідним завдяки висувному мосту, який ховався в першій, горизонтальній частині цього ж ходу. Ліворуч, за словами мого тогорічного екскурсовода, знаходлась кімната караула та склад боєприпасів; трошки далі обабіч коридору були (і є досі) виїзди на вали з пласкою підлогою. Вочевидь, для того, аби легко можна було викотити озброєння нагору?

#4. Колись тут був караул. А може й ні :) перша претензія на мінімальну художність.

Можлива кімната караула Тараканівського форту © 2012 Alex Nedoviziy

Цей коридор, що я його описую, добре видно на плані форту (взято з Українського історико-фортифікаційного форуму, гілка про Тараканівський форт знаходиться за цим посиланням →):

Схема Тараканівського форту

Дещо більша схема, розвернута на 90 градусів за годинниковою стрілкою — коридор внизу:

Схема Тараканівського форту

Одразу біля виходів на вали є коридор, який веде на другий поверх «безпечних казематів», до внутрішньої казарми (трапецієвидна в плані споруда, видима як на супутниковій мапі, так і на схемі). Для тих, хто там ходитиме: при виході до внутрішньої казарми обов’язково дивитись під ноги — обрив високий, бо бетонний «фасад» зовнішніх будівель зруйновано, а рештки кімнат поросли деревцями і не помітити кінець «підлоги» можна без проблем.

#5. Внутрішня казарма. Вид з 2 поверху «зовнішніх» укріплень.

Внутрішня казарма форту. Вид з 2 поверху зовнішніх укріплень © 2012 Alex Nedoviziy

Приміщення внутрішньої казарми збереглося найгірше з усіх, властиво, його стан найнебезпечніший. Укріпляти його як таке ніхто не намагався, оскільки в разі атаки на форт воно би було знищене в перші ж години, відтак фігурували величезні вікна і доволі гарне з архітектурної точки зору оздоблення (особисто для мене трошки дивно, як для військової споруди, але, зрештою, йдеться про царську Росію…). Дах перекритий рубероїдом, вже добре пошкодженим, місцями він завалений. Решту доробляє природа — водостоків нема.

#6. Вид в бік внутрішньої казарми з зовнішніх укріплень.

Внутрішня казарма форту. Вид з 2 поверху зовнішніх укріплень © 2012 Alex Nedoviziy

Потужність, так би мовити, з якою був збудований форт, можна частково оцінити по бетонній частині, що відвалилась від зовнішніх укріплень внаслідок підриву.

#7. Між зовнішніми укріпленнями та внутрішньою казармою.

Руйнація форту внаслідок підриву © 2012 Alex Nedoviziy

#8. Хрестоматійний вид зовнішньої галереї внутрішньої казарми.

Хрестоматійний вид зовнішньої галереї внутрішньої казарми Тараканівського форту © 2012 Alex Nedoviziy

#9. Внутрішні казарми. Фрагмент.

Внутрішні казарми форту. Фрагмент. © 2012 Alex Nedoviziy

#10. Внутрішня казарма (ліворуч). Будівля в глибині кадру, яка найкраще збереглась — канцелярія.

Внутрішні казарми форту та канцелярія © 2012 Alex Nedoviziy

===

На цьому місці перша частина мого оповідання закінчена, другу, сподіваюсь, допишу завтра.