Серпантин

May 21st, 2012 @ 20:33

Пару років тому в Стрийському парку кардинально оновили освітлення та побудували нові доріжки. На щастя, як то кажуть, «по уму» — себто там, де були протоптані стежинки. Мій улюблений львівський парк став ще комфортнішим для вечірніх прогулянок, а вибір маршрутів навіть розширився. Файно. Ось, за старим корпусом політеху, приміром, з’явився такий серпантинчик:

Серпантинчик © 2012 Alex Nedoviziy

Filed under: Місто Львів Comment (0) Article tags: , ,

Leica M Monochrom

May 17th, 2012 @ 20:53

На днях писав пост про монохромну цифроЛєйку для Клюмби, після чого ми ще й на форумі попатякали трошки. А сьогодні зробив переклад частини статті-відгука французького фотографа Стівена Мельцера (Steve Meltzer), що його у себе на сайті розмістив Dave (Imaging-Resource). Як я перекладав — хай собі тут полежить.

…В 2003му, бувша в користуванні Leica M4 або M6 з кількома об’єктивами коштувала, здається, біля 2000$. Не зважаючи на те, що то були (суттєві) гроші, це були гроші, які можна було назбирати, працюючи додатково до основної роботи (підробляючи).

Поява Monochrom
Поки я про це говорив, мені прийшов лист з вебсайту Leica. Вони запрошували мене взяти участь в опитуванні стосовно нової M Monochrom, що я і зробив. Опитування було адресоване «лейкофілам» стосовно їх думок про Monochrom. Я був вражений, але близько половини з понад 1200 респондентів думали, що камера занадто дорога та біля 35% сказали, що це камера не для них або просто «дивакувата ідея». І лише 140 респондентів (12.3%) були зацікавлені в камері і думали щодо її покупки.

Ці цифри дещо допомогли мені зрозуміти моє власне ставлення до M Monochrom та аукціону з продажу «серії 0». Я відчував почуття втрати мною Leica, як «моєї» компанії. Я можу зрозуміти бажання Leica зробити гроші, особливо після тривалих втрат грошей, але моя думка в тім, що вони просто розвернулись дупою (в оригіналі — спиною) до більшості фотографів, які зробили їх успішними (відомими).

Взагалі, слава Leica цілком і повністю побудована на роботах та відомості Анрі Картьє-Брессона. Щоправда, я навряд чи зможу уявити радість К.-Б. від нового «шикарного» позиціонування, про яке говорять в Leica. Брессон вірив в силу фотографії. Перед своєю кончиною він створив центр фотографії в Парижі для популяризації та експонування робіт фотографів, причім в більшості — Leica-фотографів. Якби він був живий, я впевнений, він би спонукав Leica інвестувати більше в перспективні камери як «робочі машинки», аніж як в «камери-інвестиції».

Рішення про виробництво M Monochrom дещо озадачило мене своєю націленістю на надзвичайно малу кількість фотографів. Зрештою, скільки фотографів знимкують лише в ч/б і скільки з тих можуть собі дозволити цю камеру? Навіть більше, з фотографів, яких я знаю, хто знимкує ч/б та робить великі виставки своїх прінтів більшість надає перевагу чорно-білій плівці та середньо- і великоформатним камерам. То для кого ця камера призначена і як звучить його чи її ім’я?

В кінці-кінців, мене не дуже цікавить, чи Leica хоче виробляти камери по 8000 доларів та об’єктиви по 5000 для кількох заможних людей. Як і більшість з респондентів того опитування, я не можу собі це доволити (такі ціни). І це вселяє в мене надію, що Leica почне приділяти більше уваги потребам інших фотографів, як-то поколінню молодих фотографів, які не мають 20 000 доларів на камеру, що її візьмуть з собою в гетто, джунглі, або місця бойових дій.

Тим не менше, не дивлячись ні на що, Leica у мене в крові та частина мого існування. Отож, коли вона відвертається від людей, хто її любить, я її спитаю, як Юлій Цезар: «І ти, Leica?».

P.s.: за умови цитування перекладу — давайте будь-ласка посилання сюди або на клюмбу. Дякую.

Filed under: Навколофотографічне Comment (0) Article tags:

May 17th, 2012 @ 20:38

Останні кілька днів мене зносять приступи графоманства та постинга фотографій, які нічим не особливі ані разу, але зробити з тим ніц не можу. Втім, за деякий час знову виграє шило в дупі та мене десь понесе на день, на два чи на три — а за місяць знову тимчасово переможе графоманство. Непогана перспектива! Га?

З осінньої прогулянки, про яку я позавчора згадував, лишилась серія знимочок, в яку не влазила та картка. Хоча назвати _це_ серією надто самозакохано, радше набір знимок. Навіть замальовок. все, тепер фотографії.

#1.
Стрийский парк. Львов © 2011 Alex Nedoviziy

(more…)

Filed under: Місто Львів Comment (0) Article tags: ,

Осінній сон

May 15th, 2012 @ 22:10

На днях так продуло кондиціонером (завдяки комусь з колег, хто викрутив карлсона на +18!), що сьогодні, аби не здихати та не чхати, працював з хати (ти ба, ще й в риму получилось… поет, поет пропадає!!!!). Вже під вечір згадалась минулорічна осінь. Рома якось подзвонив та покликав гуляти Стрийським парком, на що ми кинули фототорбу в машину та рванули, познимкували та погуляли, з картки знимки скопіювали і в ту мить забули. Згадав ото щойно.

Результат прогнозований — півтора десятка замальовочок, два портрети, але серед інших карток знайшлась оця. Вдалась зараз під настрій, запишу на пам’ять. Хай буде тут.

Осенний сон © 2011 Alex Nedoviziy

Filed under: Місто Львів Comment (1) Article tags: ,

Скала над Збручем (Подільська)

May 14th, 2012 @ 19:07

Ще до того, як ми перестріли в Кам’янці-Подільському Сашка з Танею, наш шлях пролягав (і навіть містив точку зупинки) через Скалу над Збручем, вона ж — Скала-Подільська. Ми з Юлею вже тут бували, 4 роки тому (я збрехав, сказавши в коментарі до інстаграмки, що п’ять — забув), тому заїхали задля поповнення колекції вражень та, властиво, стоянки на ніч. Під замком, в «долині», тече Збруч, біля якого можна поставити намета, а то вже файно.

Скала над Збручем © 2012 Alex Nedoviziy

(more…)

Filed under: Україною Comment (0) Article tags: , ,

Бакота

May 12th, 2012 @ 18:38

На травневі покатались по маршруту Львів — Скала-Подільська — Кам’янець-Подільський — Бакота — Чернівці — Львів. На відрізку з Кам’янця до Бакоти включно з Сашком Савенком. Записи не хронологічно, втім, так получається, забийте або забийте.

Зустрівшись з Сашею та Танею та трохи полазивши по Кам’янцю, спакувались в машини та поїхали у бік Бакоти. Дороги там ще ті — тобто напрями є, а далі як кому повезе. Нам того разу везло. Кам’янець — Устя (забрали Сашині речі) — Китайгород (досі не розумію на хулєри ми туди перлись, якщо я протупив знимканутись на фоні вивіски) — Грушка (ібо опорна точка маршруту) — Каштанівка — жопа-жопа-жопа-жооооооооооооооопа — долізли. Правий був той, хто дописав десь (не пригадую де), що туди лише чимось повнопривідним та високим, але чим ми не автолосі? Лосі, ще й які. Тільки без рогів, зате зі сталевими яйцями. Запершись туди нашими, як каже мій тесть, інтелігентними машинками, перш за все вирішили за успішне прибуття прийняти — добре що Саня дотримав Хмельницького пиваса! Зробив пару протокольних кадрів. Осьо вони:

#1

(more…)

Filed under: Україною Comment (0) Article tags: , , ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2020 Alex Nedovizii.