Злапані моменти

У когось він вже, у когось на разі, а до когось постукає за годину-дві…

Рідко ваяю публічні вітання з Новим роком, але для цього зроблю виключення. Рік, що минає, був багатим (принаймні, для мене) на подорожі та враження. Хай новий буде як мінімум не гіршим!

І вам того ж — тим самим по тому ж місцю! ;)

В листопаді спонтанно катнулись на Закарпаття, заставши (без жодної на те надії, щоправда) цвітіння сакури в Мукачеві. Зовсім не як в Ужгороді тогоріч весною, але то не в Ужгороді, цьогоріч ще й восени… Заодно я знайшов для себе новий пам’ятник в Мукачеві, на жаль, непідписаний (за винятком згадки одного відомого закарпатця, але пам’ятник-то не йому!), перезняв один мукачівський сюжет в кращому виді, ніж було, та (на додачу) надибав непогану пельменну.

Триндьож закінчено, далі лише картинки. 1+2.

У зв’язку з якимось прикрим катаклізмом я не зміг знайти в своєму ж блозі фотогрфафій з Лаллафюреду (угорською: Lillafüred)… Однієї знимки озера Hámori явно замало.

І хоча я не дуже люблю переписувати Вікіпедію…

Lillafüred – невеличке містечко-курорт, офіційно є частиною Мішкольца, хоча віддалений від «основного» міста на 12 км та розташований в гірській місцевості під назвою Bükk. Ці гори, в свою чергу, є частиною північних угорських гір, внутрішньо-західної частини Карпат. Курорт заснований графом András Bethlen. Сама ідея щодо заснування цього курорта прийшла графові в голову під час відвідання озера Hámori близько 1890 р. Названо містечко на честь його дружини, Lilla Vay.

Зараз цей курорт, судячи з антуражу, — задоволення для людей доволі заможних, але погуляти парком все одно доволі цікаво. Ще там є залізниця, яка, судячи з усього, раніше використовувалась для переміщення всього, що треба було переміщувати, а зараз розважає гостей. Того разу ми не попали на потяг, можливо, пощастить наступного…