Подорож, впродовж якої я полюбив Будапешт.
Пригадую, що ми готувалися їхати до Польщі, але друзі хотіли до Кракова, а ми — не дуже. Щоправда, потім в них, на жаль, не склалося, а ми поміняли плани і, забронювавши готель на Новий Рік, здається, 27 грудня, на наступний день поїхали.
На відміну від попереднього візиту в Будапешт, який мені здався надто помпезним, того разу все було інакше. Може, тому сприяла зустріч Нового Року на Цитаделі з шампанським, купленим на Ваці о сьомій вечора того ж 31 грудня, або титанове горнятко, з якого ми його пили (ну не було в нас кришталю). Правда, якщо лити шампанське в титанове горнятко, з нього одразу виходять бульки, причому безповоротно.
Було круто :)
|
Щось мене знову вкусило і я вкотре пробую зібрати більш-менш годящі знимки на 500px. Тому кому цікаво їх спостерігати без моєї епістолярної маячні (на яку мене інколи, все ж таки, вистарчає) прошу дуже, заходьте на сторінку на 500px.
Фото Парламенту тут більше для привернення уваги. До речі, я дещо збрехав раніше, написавши, що в руках був лише телефон. Просто цілковито забув про існування карточки у фотоапараті. А там стільки сюрпризів! Навіть фотографії з відпустки. Уявити не міг…
|
Гарне світло трапилося цьогоріч в червні, коли перегулювалися корабликом по Дунаю.
|
В мене цікаво складаються відносини з певними містами чи місцями. Мабуть, як і в багатьох: з першого разу не подобається — потім навпаки. Мабуть, буває і в зворотній бік. Мені на разі щастить.
Так і з Будапештом. З першого візиту він викликав у мене відразу. Помпезність, імперські настрої. Але ж — столиця імперії? Все так і мало би бути. Другий візит — і місто я сприйняв інакше. З третього візиту ми просто потоваришували. Може, не останню роль в цьому зіграло місце проживання (рекомендую: Helios Hotel Panzió).
Власне, третього візиту пощастило й зі світлом. Принаймні, я побачив Парламент так, як хотілося би. Ну, з телефоном в руках, а що з того…
|
"Слушай, что-то мне вдруг так домой захотелось…" — говорив Карлссон, але мені не додому (позаяк якраз там я і перебуваю!), а в передноворічний Будапешт. Трошки метушні та, в той же час, спокійне очікування Нового року на вулиці Ваці (Váci út) — нижче.
|
У зв’язку з якимось прикрим катаклізмом я не зміг знайти в своєму ж блозі фотогрфафій з Лаллафюреду (угорською: Lillafüred)… Однієї знимки озера Hámori явно замало.
І хоча я не дуже люблю переписувати Вікіпедію…
Lillafüred – невеличке містечко-курорт, офіційно є частиною Мішкольца, хоча віддалений від «основного» міста на 12 км та розташований в гірській місцевості під назвою Bükk. Ці гори, в свою чергу, є частиною північних угорських гір, внутрішньо-західної частини Карпат. Курорт заснований графом András Bethlen. Сама ідея щодо заснування цього курорта прийшла графові в голову під час відвідання озера Hámori близько 1890 р. Названо містечко на честь його дружини, Lilla Vay.
Зараз цей курорт, судячи з антуражу, — задоволення для людей доволі заможних, але погуляти парком все одно доволі цікаво. Ще там є залізниця, яка, судячи з усього, раніше використовувалась для переміщення всього, що треба було переміщувати, а зараз розважає гостей. Того разу ми не попали на потяг, можливо, пощастить наступного…
Читати далі
|
Озеро Hámori, котре біля курорту Lillafüred, знаходиться … Нудотно, правда? Одного пізнього і все ще літнього ранку тогоріч я його побачив з кількома човниками і, доки натовпи туристів компанії товстосумів разом з готелю поблизу не набігли взяти ці човники в аренду та плавати по озеру, встиг цю всю тишу і спокій попсути звуком затвору (автобуси, що проїжджали у мене за спиною, не рахуються, як і вузькоколійка за кількасот метрів від точки зйомки). Ось так-то!
|
