Бухтівецькі водоспади, які згрубша були метою нашої мандрівки до села Букове, то два доволі різні водоспади: один — крапельний і другий, дещо повноводніший. Обидва доволі гарно описані в блогу yAnTar, в одноіменному записі.
В люті морози навіть водоспадики мають здатність замерзати. Вода все-ж-таки :) не приховаю, що саме цей стан водоспадів для мене чи не найцікавіший (став після Ромкової публікації фоточок замерзлого Бухтівецького, щоправда, пару років тому). Властиво, коли ми приїхали, дійшли, спустились (хто як; особисто я третину шляху з превеликим задоволенням з’їхав на дупі) та перейшли потічок, що зараз являє собою річечку Бухтівець, крапельний водоспадик виглядав так:
Ті, хто мене знають особисто, навряд чи сумніватимуться, чи я туди поліз. Звісно поліз! А ви хіба не полізли б? Так отож… (фото Олексія) всі питають, чи не було страшнувато. Та було, звичайно…
Анфас, трохи вгору:
Як воно там знизу? Отако:
Якщо би раптом хтось подумав, що на тому все скінчилось — неправда його. Майже на чотирьох.. точніше, на трьох — в одній руці періодично був фотоапарат — я поліз ліворуч і виліз, по суті, на рівень «балкончику», що на ньому висить ота буруля. Видовищно. Ще одна річ, яка могла би бути видовищною — експрес-спуск вниз, втім, вдалося злізи без наслідків. Хіба хлопці сварили, що було слизько (та, частину шляху я знову з’їхав на задниці). Збоку буруля виглядає якось так:
Лишилось зізнатись, що помяньячив не лише я:
Для уявлення масштабу:
Далі буде…