В суботу повправлявся в зйомці HDR-панорами. 15 кадрів с вилкою в 1 2/3 ступеня в кожен бік, з поляром та градієнтом. А ДД все одно зашкалював. І ось, що вийшло. Ніби з вух не лізе, що ХДР?
Фотографії та трошки думок
Верхнє Синьовидне |
11 Червня, 2012 @ 22:33
|
В суботу повправлявся в зйомці HDR-панорами. 15 кадрів с вилкою в 1 2/3 ступеня в кожен бік, з поляром та градієнтом. А ДД все одно зашкалював. І ось, що вийшло. Ніби з вух не лізе, що ХДР? |
|
Filed under: Україною Comment (1) |
Про танковий полігон |
11 Червня, 2012 @ 15:53
|
Тогоріч вертались ми з Юльцею додомцю з Польщі. Як пройшли кордон за півгодини – окрема розмова, особливо – порівняно з проходженням того ж кордону дорогою до славетного міста Кракова з не менш славетного Львіва, як колись зробив помилку мій товариш з Москви. Та казка не про те. Біля Яворова я, було діло, спочатку не повірив навігатору, потім проскочив поворот на трасу та, звичайно, досить успішно заїхав в місто. Давайте не будемо про ознакованість та освітленість наших доріг, Біг-ме! Буржуйське неподобство радісно бовнуло “перерашшот маршрута” та обнадійливо видало щось в стилі “Не ссы, Маруся, – я Дубровский”. Щоправда, то було замасковане Сусанівське “я знаю дорогу”. Йой, людоньки, що ж то ся робе… Перші думки про те, що Сірожа-Сусанін бреше, закрались, коли ми з майже усією наявною ілюмінацією (дальнє світло з протитуманками, бо темно в тім Яворові, як у афроукраїнця в очах) вперлись у ворота військової частини. СС далі вважав, що ото ще трошка, тутка-во кільометр (добре хоч не гуцульський) і бум на дорозі домів! Дядьки в камуфляжі та з автоматами по той бік воріт не сприймали Сірожиного ентузіазму. Направду кажучи, я сприйняв то ще гірше, тому дав задню, газу і дьору. Нічого, зараз об’їдемо військову частину та домів!!! Є таке слово, я його люблю, хоча й дурнувате. Ось воно: вотпрямщаз! СС, якому ми все ще вірили, знову заволав, що попри нашу недовіру він знає дорогу! Тепер я стервові не повірив і вирішив подивитись на мапі, кудою їдемо. Виглядало, що “чуваки, всьо чотко” – об’їжджаємо Яворів і на тарсу, домів! Вотпрямщаз. Об’їзд йшов хоч і навколо військової частини, від якої ми щойно втікли, та попри інші ворота. Уявіть: з одного боку ліс, з іншого – стіна з красномовними табличками “Стій! Стріляють!” та – правильно! Ще одні ворота з КПП. І з дядями. З автоматами. В камуфляжі. По цей бік. Добре, хоч дорога йшла попри них… І ми з всією ілюмінацією (читай абзац про афроукраїнця)… Фух, проскочили. Ям на дорозі більшає, ВЧ лишилась позаду, до повороту на трасу якихось кілька кільометрів, краса-лєпота. І перша ночі десь. Ліс казковий – густий, не проткнешся. Дорога звужується. Петляє. Сосни починають схилятись до дороги. Хто мене смикав за язик ляпнути, же може ми, мовляв, завтикали знак і вже на полігоні? Аж за наступним поворотом величенький такий плакат з танком… За п’ят поворотів та ще дві великі дошки з танками ми несподівано вигулькнули на трасу. А “можесь-мо вже на полігоні?” у нас стало питанням до СС. Завіса. — |
|
Filed under: Я Comment (0) |
Темними коридорами – 1 |
7 Червня, 2012 @ 7:40
|
Одна з кімнат Тараканівського форту. Розповідь про форт — в сусідньому записі. |
|
Filed under: Без категорії Comment (0) |
Нотатки про Тараканівський форт, ч. 1 |
7 Червня, 2012 @ 7:38
|
Процитую своє ж повідомлення з форуму Фотоклюмби. === Вперше відвідав Тараканів у вересні 2011го, хоча чув про нього від свого товариша з Рівного вже у 2005му. Чув та й чув, з громадським транспортом у нас так собі, а «Галя наша балувана», то ж і призабулось. Відтак, коли (тогоріч) покращало з власним транспортом, згадалось. Тогоріч з фотографічної точки зору получилась така собі пристрілочка, не вистарчало широкого кута. Розжившись ширококутником цієї зими так чи інакше планував потрапити сюди, аж от не поїхали ми з Ромком в Унгвар (прогноз налякав) — і згадалось. Це ніби преамбула. |
|
Filed under: Без категорії Comment (1) |