Не можу похизуватись великою любов’ю до дощової погоди, втім, симпатизую їй. В рідному місті бруківка виблискує, десь «на виїзді» підсилюються контрасти, світло стає м’яким та зникають тіні. Повітря наповнюється шумом крапель та барабаненням їх по дахах будинків, звук проїжджаючих автомобілів стає інакшим, шурхотливішим, а людей стає в рази менше. Далеко від міста все ще магічніше: звуки стають приглушенішими, повітря свіжішим, звідкись приходить настрій помовчати. Майже як тоді, під час відвідин Плівтіцьких озер, коли нам повезло погуляти майже самим…
Хорватія, нац. парк «Плітвіцькі озера». Вересень 2012.