Злапані моменти

Знаєте, є такий двоколісний вид транспорту: велосипед.
І є такі його власники (не всі): велосипедики.
“Креатив” мій, якби раптом.
Замість епіграфа.

Активно пересуваючись містом та нарікаючи, подекуди, на відсутність часу, з зацікавленням спостерігаю за трансформацією свого міста, хоча переважно — його центру. Мені часто та періодично доводиться бувати там власним автомобілем, хоча я би хотів скоротити кількість візитів власним автотранспортом, хоча це на разі вдається так собі. Перепон на шляху деурбанізації вистарчає: нездала система громадського транспорту — перш за все.

“Європеїзуватись” з ровером поки що теж складнувато: зупиняє кількість оголошень про крадіжки роверів (зрештою, мені пропонували для економії коштів в якості “порога входження” в систему купити ровер, вкрадений в Європі, причім не як-небудь, а через магазин, що такими роверами торгує, у Львові) та майже повна відсутність роверистської інфраструктури. Та велосипедики…

Власне, такий співзвучний з лайливим словом термін народився у мене доволі свідомо і, буду відвертим, я вкладаю в нього всю зневагу, яку годен. На жаль, представників цього підвиду серед роверистів дуже багато; за моїми мірками — десь так 9/10. Може, 8/10. Але ситуації це не міняє.

Маючи бажання в ближчім часі взяти ровер напрокат, на уїкенд, просто покататись, вирішив перечитати ПДР. Переважно, за кермом автомобіля чи будучи пішоходом, я намагаюсь їх дотримуватись, так само переважно получається.

Відкриваю розділ 6 — “Вимоги до водіїв мопедів (sic!) та велосипедів”. Буквально з другого пункту починається: 6.2. Велосипедист має право керувати велосипедом, який обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду – білого кольору, по боках – оранжевого, позаду – червоного. Для руху в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на велосипеді повинен бути встановлений та увімкнений ліхтар (фара). Добре, в прокаті ровери відповідають вимогам. А на практиці? Я вже гальмував “в підлогу” зі швидкості 44 км/год, їдучи по вулиці Кульпарківській, коли фари “вихопили” з темряви ровериста. Початок листопада минулого року, історія звичайна: світло ще не включили, Сонце вже виключили.

Далі: 6.6. Велосипедисту забороняється: … в) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих). Навіть коментувати не хочу. Але підстрибую, в ролі пішохода, щоразу, коли ззаду проноситься щось, минаючи мене в 15-20 см і несеться далі.

А тепер найцікавіше. 6.7. Велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу. Насправді це — апофеоз. Тобто, якщо я правильно розумію, велосипедист не може рухатись “під цеглину”. Або проти руху по вулиці з одностороннім рухом. Або не показувати маневри (далі йде неперекладана гра слів на місцевому діалекті). “Не може” тут значить “не має права”. Але ж робить…

Одна моя знайома чесно визнає, що (цитата) їздить ровером по тротуару та парках, бо не знає ПДР і пунктів з Правил, що стосуються ровера. Sic! Так, саме так! Машиною так не їздить. Тьху-тьху.

Один мій знайомий щиро дивувався тому, що я не став тертись правим боком своєї машини, рухаючись в напрямку вулиці Січових Стрільців по вулиці Костюшко, коли він рухався просто мені назустріч. Так, я його змусив майже вилізти на бордюр. Інакше місця для роз’їзду не вистарчало.

Акурат вчора двоє роверистів крутили мені пальцями біля скроні, проїжджаючи на червоне світло одне з перехресть, що відоме жвавим рухом на червоний (для нашого спільного напрямку руху) сигнал світлофора. На диво, вони виглядали не на велосипедиків, а на спортсменів.

Приблизно раз на місяць, не частіше, я бачу ровер, укомплектований дзеркальцем заднього виду, або аналогічне дзеркальце на шоломі у його власника. Раз на тиждень — ровериста в шоломі.

Прикладами можна ще мегабайти трафіку нагенерувати.

Що мене у всьому тому, як то кажуть, “стрьомає”? По-перше, нетерпимість роверистів до мене в амплуа водія. Саме ті спортсмени вчора мене “насварили” (жестикулярно), за “фа-фа” та вказання пальцем на світлофор. Якої холєри я показую поворот, коли подібних до них об’їжджаю? По-друге, це невігластво більшість людей не тільки не бажає виправити, а й, схоже, ним пишається. І мені стає страшно від того, як тепер слід буде проїжджати перехрестя Костюшка-Січових Стрільців, в світлі новозбудованої велодоріжки, такого щастя для велосипедиків. Якщо, звісно, вони нею користуватимуться. Адекватним роверистам — тисну руку.

Люди, не будьте велосипедиками. Будьте велосипедистами. Поширення вітається. Dixi.

Post-scriptum. Не в тему, але про хороше. Двічі за останній тиждень користувався платною паркувальною зоною, що облаштували на Валовій. Зручно та по-європейськи. Кумедно тільки з “системи” — дядька, який на в’їзді в паркозону натискає на автоматі кнопку та дає квиток. Покращення євродосвіду? Прикільно…

Post-post-scriptum. Ні в якому разі не підтримую паркування на та гуляння по велодоріжках.

Експорт JNX’ів прямо з SAS.Planet виявився дещо незручним через непорозуміння з масштабами мапи, про які я вже згадував в попередньому записі. Ще раз покуривши ЧаПи по JNX з форуму «Веломанія» вирішив піти дещо іншим, на перший погляд — збоченішим, шляхом…

Отже, новий порядок робіт додав певної організованості не тільки процесу, але й результату. Насамперед: окремі типи мап зливаються в окремі категорії. Тобто файли з супутниковими знимками — це одна категорія, схеми зі стежками та іншими відмітками — інша, топографія — третя і т.д. Це дозволяє, наvдодачу, дуже зручно включати-виключати окремі типи растрових мап в навігаторі, що зручно як в поході, так і в плануванні.

Другою зміною підходу став процес отримання JNX’ів. Точність до 10-15 метрів для мене цілком достатня для орієнтування, то ж на разі питання pixel-perfect мап для мене не стоїть. Отже, мапа склеюється SAS.planet’ою в JPG з файлом прив’язки MAP для Ozi Explorer (побічний продукт, але теж можна використати, при бажанні, навіть для планування треку з Озіком, а не БейзКемпом).

Після цього наступає проміжковий крок, який заключається в приведенні зображення до зручнішого (для навігатора) виду. Насправді — нічого мудрого, я лише конвертую «картинку» в чорно-біле і за смаком збільшую контраст. На трансрефлективному дисплеї Garmin’а буде видно на порядок краще.

Остаточне приведення до формату BirdsEye здійснюється з допомогою програми MAPC2MAPC, за процесом, описаним на ВелоМанії. Load Calibrated Map → Write JNX. Проставляю лише масштаб та назву мапи, решта не цікавить.

Відповідність масштабів SAS.Planeta-JNX для окремих типів мап наступні:
 — z15 SAS == 800 м (JNX Customizer) ← OpenStreetMap schema;
 — z16 (SAS) == 500 м (JNX C.) ← OpenStreetMap schema, ESRI topo;
 — z17 == 300 м ← OCM (OpenCycleMap) topo, satellite imagery;
 — z18 = 120 м ← satellite imagery.

Супутникові знимки, звісно, підбираються за смаком. Поза стандартним набором (Google, Yandex, DigitalGlobe, Bing) цікавими є мапи Кадастру, місцями дуже непогані знимки ArcGIS.Imagery.

Інколи у мене в офісі «відвалюється» wi-fi. Тоді доводиться переключати лептоп на сотовий інтернет, що працює через EDGE, штуку вельми медитативну. Тоді я згадую часи, коли у мене домашній інтернет вперше став безлімітним, щоправда, на швидкості 128 Кбіт. Повільно, але впевнено (адже до того був пакет з обмеженням трафіку, але на 1 Мбіт). Навіть кіна і ще ряд штук на тому качати умудрялись. Ностальжі…