Пряма дорога, без поворотів, особисто мені сумна і нецікава. На панорамній дорозі Großglockner є невеличкі відгалуження, одним з яких є невеличкий серпантин, що виводить на оглядовий майданчик Edelweißspitze. 2571 м над р.м., зручна парковка, кафе-сувенірниця-готельчик та далекогляд. Один з найприємніших видів «загниваючої капіталістичної цивілізації».
«Шпиль едельвейса», чи «Едельвейсів шпиль», якщо перекладати грубо чи дослівно, а говорити — енциклопедично і дещо занудно, є найвищою точкою панорамної дороги Гросгльокнер. Якщо відкинути нудьгу, то я гарантую незабутні враження від перебування там в будь-яку погоду та час доби. Щодо сезону такого твердження не лишаю, адже сама панорамна дорога відкрита лише з квітня (травня) по жовтень.
Наприклад, вид на південний схід:
Ліворуч гострим дзьобиком небо дзюрявить Ritterkopf (3006 м над р.м.; від нас до нього трошки більше 9 км), на передньому плані горбиком визирнув Steinmandlkopf (2293), а правий фланг забезпечив Rossschartenkopf (2665). В хмарі поховались ще декілька гарних вершин, але як сховались, то так тому і бути.
Цього разу я змайстрував фото типу «доповнена реальність», аби зручніше було відслідковувати вершини (самому собі от так зробив). Його можна крутити вправо-вліво, або переглянути самі лише вершини.
Неподалік самого Edelweißspitze знову зустріли велосипедиста. Я був вражений силою волі цього чоловіка, адже ми бачили його на старті нашого підйому та, таким чином, для нього лише набір висоти був добре більший за 1400 метрів (ще й з серйозним градієнтом)! Такий здобуток можу порівняти лише з півмарафоном (адже біг сам) і це величезна перемога над собою. А ще на цій світлині в хмарці ховається один з австрійських 3000-ків: Brennkogel (3018 м над р.м.).
Дещо далі (якщо їхати з півночі на південь) є Fuscher Lacke, льодовикове озеро та однойменний «притулок» (нім. gasthof, гостинний двір). Там можна як зупинитись на обід, так і залишитись на ніч. Від озера чудово видно сам Edelweißspitze, наступним чином:
Трішечки далі Сонце надсилає нам останні вітання того дня, підсвічуючи гору, коли ми зупиняємося біля наступного гастхофу. Хронологічно далі мав би йти зміст попереднього запису, та я зумисне пішов «задом наперед», адже хочу закінчити записи сонячними кадрами…
Далі буде…