Передвчора я хтів констатувати, що ЖЖ здох остаточно і мені трапився лише один запис-“підсумки” 2015го – аж тут понесло… всіх і вся. Менше з тим.
Допоки нарід нарізає олів’є та готується банячити, подивляюся на фото з другого каскаду водоспадів Райнбах. Там справді вартує дивитися всі каскади: враження йде по наростаючій. Мені важко оцінити висоту цього водоспаду, але він вражає. Шкода лише, що оглядовий майданчик доволі маленький та не дозволяє ширшого вибору точок зйомки…
Доки місце було пристріляне, з-за хмар вилізло Сонечко…
Мало не забув. A guats neus*!
Пара кадрів крупнішим планом
|
Від замку Castello di Tures (Burg Taufers) ми переїхали на пару кілометрів вбік – до річки Райнбах, на якій знаходяться однойменні каскади водоспадів – німецькою вони називаються Reinbachfälle (тобто дослівно “водоспади на Райнбаху”).
Є парковка (N 46.913688°, E 11.970029°), від якої до водоспадів веде добре маркована стежка. Набір висоти складе доволі лагідних 200 метрів на 2 км шляху, проте багато ділянок кам’янисті – взуття треба брати відповідне. Для третього каскаду зовсім не завадять штормові штани та куртка (хоча, якщо Вас не напружує бути мокрим до нитки за кілька секунд – можна й без них :)). Перший каскад (N 46.9167237°, E 11.9789833°) доволі гарний та повноводний, але далі – цікавіше.
Інші ракурси
|
Вид з замку Castello di Tures (Burg Taufers) на містечко Campo Tures (Sand in Taufers).
|
Castello di Tures (нім. Burg Taufers) – замок поблизу містечка Campo Tures (нім. Sand in Taufers). Італія, автономна область Alto Adige (нім. Südtirol). Ще кілька фотографій є на ФотоКлюмбі.
І подвір’я замку:
|
Приїхавши в Зюдтіроль, ми спочатку не надто тішилися погоді: ніби відпустка, таке-сяке, а воно хмарно і час від часу цяпає дощиком. Хоча, пізніше, дійшли висновку, що в тому є своя цікавість. А з якими емоціями ми згадували цю погоду кількома днями пізніше, коли смажило в Маранелло та Падуї, о-о-о, словами не описати…
Вид з балкончика гостьового будинку в San Lorenzo di Sebado. Саме там ми «познайомилися» з італійськими розетками, які хоч візуально і схожі на європейські, але фіг там: без перехідника ані телефона зарядити, ані ноут втикнути… переважно зустрічається, звичайно, тип L.
|
Попередні не всі були зазнимковані, а якісь й поготів прожили по годині, доки я їх випадково не розвалив. До цього “доклалися” і Zugspitze (2962, Німеччина), і Rote Wand (2818, Італія), і каньйон Ізара Gleirschklamm (Австрія), і Hirschhörnlkopf (1514, Німеччина), і багато інших…
|
На писанину настрою поки що нема. Італія, автономна область Зюдтіроль. Потім напишу…
|
