Два роки потому (ч. 1)

5 Січня, 2017 @ 16:30

Модно так почав — ч. 1. Може, до другої не дійде, може, три получиться. Хтозна. Хоча, мабуть, правильніше було би написати “нотатки експата”.

Словом, передостанній (вже) раз я був у Львові три місяці після переїзду та, фактично, два роки тому. Цей приїзд получився дещо сумбурним — плани одні, по факту — геть інше. Час пересування по місту пропонував і трошки понервуватися, і можливість подумати про зміни, які відбулися.

У Львові якось масово ростуть висотки. І якщо в районах типу Сихова чи Балатону (або десь на Богдана Хмельницького, наприклад) вони виглядали би органічно, то цілком годящий з вигляду (сам по собі) «Парус Парк» в місці його розташування (вулиця Кульпарківська, район з переважно 2-3 поверховою забудовою, якщо не рахувати руїни заводу Кінескоп) виглядає якимось емм… не будемо про асоціації за Фрейдом, йому і без нас добре. Який «пааарус» в бандерівському Львові — окрема тема. Його ж («паруса») близнюк, яким я його бачив, скажімо, в блогу Олександра Шутюка, на Липинського виглядає цілком незле.

Також Львів кілометровими кроками впевнено прямує до транспортного колапсу; і це, до речі, сумно, — на противагу радості від проникнення в місто велоінфраструктури. Мені не помітно, аби ті ж забудовники «Парусів» та інших «Монако» подбали про 5-поверхові підземні паркінги для майбутніх мешканців їх 16-порвехових «вершків». Оцініть трафік ви Львові та Мюнхені (масштаб майже однаковий):

До слова, згідно зі статистикою, яку я знайшов, у Львівській області станом на кінець 2014 року було 103 авта на 1000 жителів (припускаю, що у Львові, нехай, на 70% більше — то нехай буде 170), а в Мюнхені — близько 300 (станом на 2015 рік). Ну й вірте чи ні, знайти паркомісце в центрі Мюнхена вдень набагато простіше, ніж у Львові. Пробував. Звісно, львівський трамвай теж стоїть разом з усім цим балаганом, нема ради: виділеної колії в нього нема.

Після двох років їзди в Німеччині та екзамену з водіння там само, у Львові я почував себе слоупоком — такої «дьорганої» манери їзди не бачив вже давно (Юля каже, що варто пригадати Київ, та я не хочу). Інший висновок, кумедний, говорить про те, що зі своєю німецько-тормознутою манерою водіння я приїжджав до наступного світлофора якщо не швидше, то так само. Світлофорів, до речі, стало більше. Рух за відомими мені маршрутами став повільнішим… Масове чмиріння всіх власників простіших, ніж у чмирящого, автомобілів та плазування перед власниками всіх дорожчих залишилося (о, це я добре відчув, ггг)…

Треба подумати, про яку би зраду ще написати. Хоча й трошки перемоги є. Все це згодом…

P.s.: “редакція може не поділяти думку автора бла-бла-бла” — тобто я ті нотатки лишаю для себе, цікаво буде їх перечитати ще за пару років. Мабуть. Коментувати не забороняється :)

Записано в: Потік свідомості 3 коментарі Мітки: ,
Працює на Wordpress.
© 2008-2020 Alex Nedovizii.