Нагулявшись Партнахклямом пішли в напрямку Екбауера (1237 м. над р.м.). Дорогою Сонечко тішило різноманітним світлом, сніжок вдячно поскрипував під ногами, — ідилія…
Подекуди налітав вітерець і тішив падаючим з дерев сніжком. Що може бути краще для дорослих, які в душі діти? Ну хіба відро води замість снігу :))) кадр, звісно, “від бедра”.
Екбауер потішив світлом. Пива ми не хтіли, хоча було і неабияке (біля вершинки наливають Augustiner, що, повірте, показник… навіть на теренах Баварщини).
По тому ми попали в невеличку завірюшку, трошки з’їхали на дупі (снігоступи здалися би, але…) та спустилися вниз. Вилізло Сонце, пригріло, ми сіли в машину та поїхали до Мюнхена.
