Злапані моменти

Цікаве відчуття, коли щось (нарешті) получається, стало не виключенням і цього разу — коли, зрештою, получилося відзняти матеріал, який вкладається в нехай коротеньке, але відео. Інколи корисно з собою ту високу драбину носити, бо з землі виглядало доволі одноманітно…

Інколи один лише поворот кільця зуму об’єктива радикально міняє сюжет…

Майстерність, звісно, не проп’єш, але несподіванки трапляються… (ц)

Давненько нічого не знимкував на довгих витримках і ось, зібралися. І одразу пішло: пульт до камери, виявляється, давненько вмер. І ще щось. Добре, що не забув, з якого боку до штатива прикручувати. Доїхали до водоспадиків помежи Шпітцінг- та Шліерзее, обвішалися, чим можна обвішатися, та пішли згадувати, що воно таке. А вийшло — отаке.

Насправді це лише нижній каскад з трьох, позаяк на другому карма відігралася і я запоров кадр, не помітивши крапельку води на фільтрі (та отримавши гарну засвітку), але й тим тішуся.

Якщо ж взяти трошки вище (так, світла саме там не було й не передбачалося, але ж цікаво), виглядатиме наступним чином. За дуже великого бажання у кадрі можна знайти автора. Або, що значно вірогідніше, він просто хоче в це вірити, бо знає, де він був.

Останніми вихідними небо так надихало до зйомки, що втриматися було важко та й чи варто?