Якось не одразу наважився в заголовку перекласти (чи то пак транслітерувати) Карвендель — назву гірського масиву в Альпах, на межі Австрії та Баварії (може, краще писати Тіролю? Австрія десь там, далеко). Хоча Вікіпедія нахабно пише, що на 80% Карвендель знаходиться в Тіролі… добре, на межі Тіролю та Баварії. Нехай.
Цей, вельми поважний, гірський масив особисто я спостерігаю доволі періодично: то від Ізара на ділянці від Вальґау (Wallgau) до водосховища Сільфенштайн (Sylvensteinspeicher), де просто чудові місця для шосейного роверизму, з боку австрійського озера Ахен (Achensee), заїжджаючи в Енґ (Eng), з боку долини Інна (Inn)… А цього разу ми дивилися на нього від озера Барм (Barmsee), що неподалік Крюна (Krün). Зрештою, літав там більше для практики відеозйомки (відео нижче додам), але по ходу справи розім’явся і в пейзажній аерозйомці.
Цікаве відчуття, коли щось (нарешті) получається, стало не виключенням і цього разу — коли, зрештою, получилося відзняти матеріал, який вкладається в нехай коротеньке, але відео. Інколи корисно з собою ту високу драбину носити, бо з землі виглядало доволі одноманітно…
Звичайно, я розумів, що обслуга команди в кілька разів більша за саму команду (спортсменів), але до таких цифр навіть близько б не додумався. І, особливо, — до “решти”, що за межами пересувної частини команди… Неймовірно!
Було діло, тогоріч підгледів в Дяка стосовно #wbtwd, — а цьогоріч заради жарту вирішив собі щось склеїти. Славікового хисту до зйомки в мене, звісно, нема, тому зліпив, що вмів. Щоправда, лопухнувся і замість кількох відеовідрізків отримав фоточки (привіт, випадкова зміна режиму; в рукавицях не відчув), але загалом на маленький кліп вистарчило.
Одразу скажу, що мене просто задавила жаба стосовно Дякового поста "#wbtwd"; не тому, що я не їздив в той день ровером на роботу (якраз їздив), навіть не тому, що не зняв відяшки (але ж не зняв), а бо в нього кльова відяшка є, а в мене — не є. Жахіття. Жєба торжествує.
З такого страшного приводу торжества жєби я згадав, що в мене є надцять гігабайт необробленого відео з нашої сніжно-роверової прогулянки, що ми з Юльцею здійснили в останній день минулого року — закриваючи сезон — аби відкрити його знову першого січня року вже цього. Сів і з одного підходу зробив мацьопкий ролик. Правда, я дещо лопухаюсь ще з відео: часом кріплення зле виставлю, часом ще яка біда, тому оригінал так собі, як і його похідна.
Почну з вже показаної знимки. Щойно ми встали на другий ранок походу та вилізли зі спальників, вдягнулись та вилізли з колиби — побачили море хмар. Вже пізніше колеги по нещастю нас пожурять за тупотіння та шурхотіння мішками, але ж іскюсство трєбуєт жертв, чи не так?
