Злапані моменти

Колись давно, ще в школі, мене перла Apocaliptyca – грати пісні Металліки на віолончелях здавалося чимось нереальним. І тоді ж запам’яталися їх кліпи – переважно в ч/б, зняті в дуже контрастному освітленні. Щоправда, за пару років воно забулося.

І от – рекомендація YouTube і такий собі флешбек: серйозні дядьки ансамблем грають класику, а саме – Баха, на електрогітарах.

Передивляюся/переслуховую вже третій раз, пре нереально:

Що ж, перебирання архівів з піддупником добігло кінця, хоча, менше архівів не стало. Але було цікаво, дякую за запрошення, Олексію!

Закрию маленьку серію аерофото з Західного парку (Westpark) в Мюнхені, буквально двотижневої свіжості — ми довго збиралися і, звичайно, дощ таки пішов. Але в перервах між душем я встиг «політати», а дівчата – погуляти.

Подорож, впродовж якої я полюбив Будапешт.

Пригадую, що ми готувалися їхати до Польщі, але друзі хотіли до Кракова, а ми — не дуже. Щоправда, потім в них, на жаль, не склалося, а ми поміняли плани і, забронювавши готель на Новий Рік, здається, 27 грудня, на наступний день поїхали.

На відміну від попереднього візиту в Будапешт, який мені здався надто помпезним, того разу все було інакше. Може, тому сприяла зустріч Нового Року на Цитаделі з шампанським, купленим на Ваці о сьомій вечора того ж 31 грудня, або титанове горнятко, з якого ми його пили (ну не було в нас кришталю). Правда, якщо лити шампанське в титанове горнятко, з нього одразу виходять бульки, причому безповоротно.

Було круто :)

Нехай сьогодні будуть дещо задумливі картинки.

Що робити, коли прогноз (та й погода за вікном (каже “лило, лиє та литиме”? Шукати, де не лиє … ну й що, що в Тіролі, то ж недалеко :)

Загалом, до водоспадів Штуйбен можна підійти з двох боків: від електростанціх біля Ройте (Reutte), або від Plansee. Ми обрали перший варіант, з повернням через Ministersteig (забігаючи наперед, варто сказати, що мені особисто сподобався саме такий маршрут, хоча Outdooractive пропонував навпаки). Самі каскади доволі гарні, мають пару точок для огляду та можливості для каньйонінгу чи як то називається — ледве дочекався часу, поки там не з’їжджали на дупі чергові групи…

Вище каскадів теж цікаво: нічого не натякає на водоспад.

А нижче можна насолоджуватися спокійними потічками.

Дуже цікаві враження після цифрової дзеркалки з моментальним (хоча й проміжним) результатом, зумом і т.ін. погуляти містом з плівковою камерою та фікс-фокальним об’єктивом, “зумити ногами”, чекати результат проявки плівки …

Взагалі, Мюнхен став мені в міру фотогенічним роки через 4 після переїзду. Це й не дивно, бо центральна частина була фактично знищена, знимкувати Ратушу – якось попсово (та й мобілкою вже пуцьнув, досить), а решта архітектури, скажімо так, не надто догоджає моїм вподобанням. Втім, якщо примружити очі та на мить забути, де ж ми все ж таки знаходимося, цікавіші види не змушують себе довго чекати…

Nikon F65, Nikkor AF-D 50/1.4, Ilford HP5+