Ще до того, як ми перестріли в Кам’янці-Подільському Сашка з Танею, наш шлях пролягав (і навіть містив точку зупинки) через Скалу над Збручем, вона ж — Скала-Подільська. Ми з Юлею вже тут бували, 4 роки тому (я збрехав, сказавши в коментарі до інстаграмки, що п’ять — забув), тому заїхали задля поповнення колекції вражень та, властиво, стоянки на ніч. Під замком, в «долині», тече Збруч, біля якого можна поставити намета, а то вже файно.
Світло, чи то пак його відсутність, привід смажити сосиски замість знимкування, нє? та так :) щоправда, ми не позбавили себе задоволення в тому переконатись, дещо все ж таки поклацавши, але коефіцієнт корисної дії спонукає розбавити нарис архівними знимками.
#1. Скала-Подільська (2008)
Праворуч від порохової вежі (вона на разі у мене за спиною) в долину йде стежка-серпантинчик, нею зручно дертись до замку та спускатись в табір. Звісно, якщо не бути фанатом з’їжджання на дупі — до того вона не є придатна. Машиною, однак, не з’їдеш — треба повернутись до роздоріжжя і тоді можна поміж хатами поволі скотитись вниз, двічі перетнувши маленький струмочок, та виїхати на поле, аж під сам Збруч. Намета, втім, зручніше поставити ближче до замку. Місцевих там товчеться мало, але лазять туди-сюди навіть вночі, тому побачили стежку і що? Правильно, від’їхали трошки вбік.
Кладочкою, яка романтично розгойдується, можна перелізти на інший берег Збруча — і одразу опинитись у Хмельницькій області, в селі Долинівка, якщо я нічого не плутаю. Апофігеозом подібних операцій стали місцеві, які цю кладку долали разом з невеличким моторолером. Враження неабиякі!
#2. Вид на кладочку та долину Збруча від замку.
Жодних істотних змін як в кращу, так і в гіршу сторону у стану руїн по прошестю 4х років я не помітив. Хіба зник знак «обережно, падає каміння» — але він залізний був, коментарі, думаю, зайві. З одного боку тішить, що не розвалили геть чисто. З іншого боку сумно, що потрошку осипається порохова вежа — за кілька років буде купка каміння і все.
Попри відсутність вдалого світла вдалось зробити кращу знимку тильної частини замкової споруди, з руїн будівлі, що виконувала функцію чи то стайні, чи то якихось інших приміщень господарського характеру. Цією інформацією я не володію та істотною для нарису її не вважаю, то ж не шукатиму.
#3. Вид на тильну частину руїн замкової будівлі.
#4. Вид на тильну частину порохової вежі з руїн замкової будівлі.
Окремі фрагменти збереглись досить незле. Повторюсь, що істотних змін від часу першого відвідання вони не зазнали. Ну хоч не потягнули камінь на басейн для гусей, як відзначився хтось з місцевих. Інші відзначались переважно парканобудуванням. Фрагменти з тильної частини — нижче.
#5.
#6.
#6. Ще одна архівна (2008).
#8.
#9.
Стоячи там, залюбки фантазується на тему, який же цей замок був в період свого розквіту. А був він — і це помітно — двоповерховим ще й з підвалом, з барельєфами біля вікон (вони досі збереглись) і ще багато чого. Та й вид з вікна був точно мальовничішим, аніж у багатьох зараз :)
#10. Вид крізь двері та вікно (2008)
Місяць, радісно вилізши з-за горизонту, перекреслив всі надії на знимкування зоряних треків, а коли я не повірив, то один з кадрів, що мали бути найбільш вдалими, він нахабно засвітив до 100% браку. Втім, я таки вгриз в нього інший кадрик — тут він мені напєпшити не встиг!
#11. Надобраніч…