“Випадково” полосячивши на Червону Стіну (вершина Rote Wand, 2818) та оновивши свій рекорд висоти, на яку залосячилося, ми спустилися до озера Антерсельва знову. Позаяк вже сутеніло, багато фотографій не могли бути зазнимковані — та зараз тішимося тими спогадами, які маємо, та тим, що все ж зазнимкували.
Ще до підйому на гору. Ото знайшов панорамку, зняту телефоном…
Як вже було сказано вище, коли ми спустилися, були сутінки. Звичайно, ліхтарики були залишені в машині (а що, ми ж навколо озера та й все), тому решту озера ми більш або менш пробігли, а до стоянки доходили майже навпомацки. Машину відшукати було неважко — остання ж була, що лишалася.
Поза тим, біля озера було напрочуд гарно, світло знову грало у навколишніх вершках.
Я зазнимкував останній кадр, вже на телефон, позаяк камера лежала в рюкзаку: штатива з собою не брав (ми ж лише навколо озера, пам’ятаєте? нащо мені там той штатив… най лежить в машині).
Подальші фотографії найвірогідніше Юльчині; щонайменше, зроблені на її камеру. Я ж міг брати в неї фотоапарат, щось знимкувати, але тепер, майже за рік, того не пригадаю. Тому будуть всі її :)
Ще під час спуску, доходячи до озера.
Світло…
Світло…
Світло…
І відблиски.
Говорячи про озеро Anterselva – то в мене все. Ще будуть, я думаю, пару фотографій зверху, але вони стосуватимуться не озера самого по собі, а озера в оточенні гір. Коли то буде, гадки не маю. Хоча матеріал оброблений, на разі, як то кажуть, душа не лежить до показу. Отаке.