Ось і закінчується моя розповідь про мандрівку Закарпаттям. Це – її остання частина і вона буде чи не найкоротша, оскільки на Мукачево часу було мінімум, акумулятори фотоапарата теж сідали, але щось таки встиг…
Прогулянка центром міста – експромт в дуже змученому стані.
Мука́чево (угорськ. Munkács [Мункач], слов. Mukačevo, нім. Munkatsch) — місто-районний центр Мукачівського району Закарпатської області України, важливий промискловий та культурний центр на річці Латориця. Населення 91 000 ос. (1989), на сьогоднішній день 77 300 ос. (2004). Основні національні групи – українці, русини, росіяни, угорці. – повідомляє Вікіпедія.
Місцезнаходження міста: поцікавитись.
Мукачево таке ж невеличке, як і Ужгород. Згрубша, ми обійшли більшу частину його центру за неповні дві години – можливо, не в останню чергу завдяки тому, що центр більшою частиною є пішохідною зоною. Ось її початок:
Власне центр міста – пам’ятничок я забув, кому саме:
Ресторанчик явно новозбудований, однак з стилю архітектури не вибивається:
Кнайпа, яка салун та ще й трактир, чимось нагадала одеське кафе "Фідель", що на Дерибасівській. Певно, антуражем:
Центральна вулиця (вона ж "корзо") – чистесенька і доглянута:
Площа перед Ратушею:
Саму Ратушу зазнимкувати не получилось (точніше, получилось невдало), тому і не показую. Бажаючі – подивіться фото на Вікіпедії.
Поряд з центральною площею – Закарпатський обласний драматичний театр:
Пам’ятник Кирилу і Мефодію – від нього починається інша величезна центральна вулиця:
Трошки далі від братів-освітян – вхід до палацу Ракоці-Шенборна, т.зв. "Білого дому", де зараз розміщується художня школа:
При закінченні пішохідної зони – католицький костел. Надзвичайно гарний, мушу зазначити.
Аптека, як і ряд інших "закладів", дуже своєрідна – тут все і вся має свій стиль. Загалом, властивий Західній Україні (та й Європі, якщо бути чесним) підхід:
З іншого боку "центральної частини" – храм УГКЦ.
Поряд із ним (а якщо бути точним – то майже навпроти) – Православний кафедральний собор Почаївської ікони (РПЦ). Надзвичайно гарна будівля.
Поблизу – архітектурно-скульптурна композиція "троїсті музики". Мушу зазначити, ідея просто чудова і передає "атмосферу" такого "бенду":
Монумент пам’яті воїнам-афганцям, як і абсолютно всі (!!!) – повірте, я переконався, всі монументи на Закарпатті маленькі! – душевно зроблений і гарний:
Недобудована церковця – одна з нових, яка і проводжає нас до вокзалу:
Все.
Як я і зазначав, пробіжка через центр Мукачево – експромт. Я обов’язково повернусь сюди ще раз і тоді вже напишу розширено.
* * *
А на цьому прогулянка Закарпатською Україною – принаймні, ця прогулянка! – завершується. Є ще багато місць, де хочеться побувати і про які хочеться розповісти.
* * *
Пост "Прогулянка Підкарпатською Україною" містить посилання на всі частини "прогулянки"!!
* * *
Далі буде! Колись…