Хто мене знає: віднедавна я виглядаю так, як на картинці ліворуч. Стосовно нової зачіски вислухано і ще слухати, зате вона чітко піддається класифікації. Маю на увазі, що чоловічі зачіски бувають трьох типів: з проділом, без проділу та лише проділ.
Втім, я почав на додачу збирати і інакші цитати на ту ж тему. Ось фаворит (на даний момент):
Лысина — это полянка, вытоптанная мыслями.
/Михаил Жванецкий/
Як пізніше буде настрій, напишу ще щось, або просто почну сторінку з цими мудрими словами щодо чоловічих зачісок ІІІ типу :) на разі буде лиш це.
|
Роздуплити, як клеїти чеську віньєтку на скло машини — ще та задача. На півночі Чехії про англійську можна забути: чеська або німецька (хехе, вчасно я почав німецьку вчити! бітте лянгсам, вір сінд турістен, вір фештеєн ніхт ггг). Навігація до пам’яток (коричневі знаки при дорозі) — як в Україні, тобто “десь тут є ЦЕ”. В поляків, до слова, з вказівниками та відстанями — перевірено, зручніше. Обіди від пуза (то я люблю). Пиво смачне, хоча і не все. Блок Пільснера до хати притарив, звісно.
По пиву — продовження. Staropramen з банки так собі, особливо після читання складу (краще б не читав: мальтозна патока та інші цікаві хімічні сполуки, як каже Саша). Pilsner Urquell — на разі зе бест. Причому смакують і лагер, і темне. Gambrinus 11 та Krušovice притарив, але ще не пив.
|
Gambrinus +++ (вставило!), Zlatopramen +±. Далі буде завтра.
|
Як же я одразу не допер, що аналог гуглочитачки є в Яндекса (Яндекс.стрічка)? Тепер лише до інтерфейсу треба звикнути. І перенести підписки. Бо програми-клієнти масово лінувались та використовували АРІ гуглорідера, а тепер б’ють себе п’яткою в груди, що ми, мовляв, скоро відв’яжемось і будемо супер-пупер. Ну та, відв’яжетесь… Замість лише інтерфейсу треба ще двигунець якийсь написати, ага… фігня роботи :)
|
Давно читав десь твердження на зразок «Якщо хочеш вивчити мову, треба оточити нею все навколо». Ось так і поступив з вивченням німецької (одне знаю точно: якби мені та справа не приносила задоволення, стало би місяці на 2-3, не більше). Тобто мій телефон спілкується зі мною німецькою, частина сервісів, що я використовую, теж… Хіба лептоп ще англійською говорить.
А тепер — кумедне. Ефект від занурення в навчання та вправ спричинив на разі курйози на кшталт: а) двічі намагався з американцем по роботі поспілкуватись німецькою; б) щойно намагався німецькою написати листа по роботі (переписка у нас в прицнипі англійською ведеться); в) на польській митниці в березні мало не сказав “Guten Morgen” замість “Dzien dobry”. Ось так…
|
Сьогодні у мене якийсь день графомана, але нагадали, то вже напишу.
Вчора ввечері, як періодично останнім часом, їхав через центр. І щось спонукнуло поспостерігати за поведінкою людей. Різних людей: тих, хто за кермом і тих, хто пішки, в транспорті і на роверах. Був не те, щоби заскочений, а «розкатаний в блін», як каже один мій знайомий.
Отже, львів’яни, ось вам задача. Ділянка вулиці Дорошенка від проспекту Свободи до зупинки трамваю в напрямку вулиці Словацького проїзна (без порушень ПДР) за 2..3 хвилини (це близько шостої години вечора, між іншим). Увага, запитання: скільки осіб в розрізі по категоріях порушили ПДР тим чи іншим чином в межах цих трьох хвилин та 135 метрах? Відповідаю. 18 автомобілів (об’їзд трамвая з виїздом на трамвайну колію зустрічного руху, п. 11.9 ПДР), 47 пішоходів (перехід вулиці в не дозволеному для цього місці) та 3 ровериста з 4х, які там проїхали.
На секунду: 9 з 10, хто за кермом, від третини до половини пішоходів… Подумайте над цим.
P.s.: одну тітку впевнив, що не варто «от я спеціально вибіжу на дорогу і йтиму поволі, щоби мене чекали», розповівши їй задачу про гальмівний шлях машини та вартість лікування перелому гомілкової кістки (2 місяці в ліжку, $2000, рік з обмеженнями в русі). Але ж всім не поясню…
|
Щойно згадав, що в далекому 2003му саме в березні вперше свідомо взяв в руки фотоапарат.
Тоді ми працювали з Сашею Савенком в айтішному відділі «Фокстроту» (торгували комп’ютерами та периферією), а «згори» нам спустили проект «фотолаба». В магазині з’явився мінілаб та фототехніка, яку можна було покрутити в руках, що, звісно, ми без гальмів і зробили. З тим пов’язана одна кумедна історія, яку я колись, може, і розповім. Але суть залишається тією ж: незабаром я свідомо дістав з шафи «Любитель-166у», за пару років купив цифрокомпакт, потім знову повернувся до плівки з дзеркальним Canon EOS 3 і так далі, і тому подібне.
З приводу ювілею (10 років все-таки!) надрукую і роздам 10 знимок. Форматом за бажанням, але в часі то затягнеться десь на півроку, певно, бо бюджет не витримає просідання в друк та оформлення десятка кадрів одним махом. Отако. Роботи до друку будуть оголошені незабаром.
|
