Позаяк курс вже позаду, а здобутки більші, ніж було заплановано, запишу собі на пам’ять ще певні висновки щодо тренувань з плавання кролем (він же вільний стиль, freestyle).
- Добре відпрацювавши дихання кліпса на ніс вже й не така необхідна – вода не заливається.
- Різні за розміром лопатки для рук (ніколи б не подумав) впливають на різні речі (сила/техніка).
- 500 метрів з одного підходу виявились метою не початкового, а “покращеного” курсу. Ой :)
- Прив’язка до конкретних днів конкретно набридає.
На разі зробив невеличку перерву, хочу на лижі. З наступного тижня знову буль-буль.
|
Переклад: в пиві дуже мало вітамінів, тому його треба пити більше. Будьмо! (Фото © Юльця)
|
Читаючи такі звіти, особливо те, як “ялинка не хотіла розгорятися”, я думаю, що заборона відкритого вогню в Альпах (разом з наявністю притулків) — дуже навіть позитивне явище…
|
Вмираємо в 99% через дихання. Дихання зривається через молотіння ногами по воді – рух має йти від бедра та бути доволі плавним. Не від коліна, а від бедра. То, курва, не ровер.
Ноги рухаються плавно, хулєра, неквапно. Інакше – див. вище.
Воду в носа на вдиху отримуємо, дивлячись вгору. Дивлячись назад – отримуємо менше.
100 метрів за 2’34” – є. Брасом я так можу 1500 метрів, треба розкачуватися.
…половина курсу для дохляків – позаду.
|
Лінь, як відомо, рушій прогресу. А комфорт точно придуманий лінтюхами.
От і мені набридло возити насос в кишені джерсі (а взимку до тієї кишені ще й докопатися треба), того вирішив прикрутити його на раму: все одно я не лишаю шосейника самого (принаймні надовго). Хай собі висить. Та й шосер в мене не супер-дупер-аеро. А на гонку зніму. Все б добре, але насос я купував (від жадібності) некомплектним — без тримача. То було давно. А от нещодавно “доламав” інший насос: пластик розтріскався на всі боки — лишився тримач.
Одне лише зауваження було: насос до шосейника в тримач насоса для МТВ влазив надто вільно. Чи то пак, пролітав. Гумка ще тримала, але недостатньо надійно. Займемося колгосп-тюнінгом…
(більше…)
|
Shut up, legs! – фраза, відома не тільки роверистам. Бігуни її теж люблять. Напевно :)
Вчора відбувся 31й Мюнхенський Марафон. Ми з Юлею теж приймали участь. Щоправда, на “половинці”. Для мене цей півмарафон став першим офіційним (взагалі дистанцію півмарафона я бігав вже двічі та обидва рази, як-то кажуть, “по приколу”), а для Юлі — першим взагалі. Офіційний відлік часу нетто показав 2:00:06 (десь перегальмували на станціях дозаправки), але Strava іншої думки та показує приємні очам 1:58:38. Як би не було, ціль досягнута, офіційний відлік є, нова сторінка особистої спортивної історії розпочата.
За організацію можна було би довго співати дифірамби, та не буду, — просто все було організовано на чудовому рівні. Хоча… можна доколупатися до пива на фініші: Erdinger Alkoholfrei, який наливають на інших подіях, по-перше, смачніше Schneider Weisse, по-друге, його наливають гарні дівчата замість старих дядьків і по-третє, роблять це швидко. А от за яблучка організаторам окреме дякуємо — не обмежились “стандартними” бананами. Та й молочні протеїнові коктейлі наготували.
Наостанок трошки про “зраду”… мордокнижка любить на щось пожалітися, натомість пропоную інакший підхід: аніж обхаювати свою державу, доведіть світові, що вона — класна. Чесно кажучи, крепко пошкодував, що не мали прапора чи бодай прапорця на фініші. Наштовхнув на думку хлопець з Києва, якого ми обігнали (Іване, якщо Ти це читаєш — привіт!). Достатньо було лише тріко з надписом UKR. Жебись знали, що Україна — це не лише війна…
|
“Ітогі падведьом…”
(Л. Подерев’янський – Гамлєт)
Трошки більше, ніж рік тому, складений по компонентах роверко отримав ім’я Апельсин та поїхав. Відтоді за його (та моєю) спиною лишилося 4333 км та жодної (серйозної) поломки.
За рік відбулося багато чого. Жодної поломки, по суті, не було (що тішить), подорожей було достатньо (тішить ще більше). Весною навантаження на МТВ дещо зменшилося у зв’язку з купівлею шосейника. Втім, певні роботи, крім просто миття ровера загалом та ланцюга зокрема, все ж проводилися.
Сьогодні зраня мусів прикупити нову шину, позаяк Schwalbe Rocket Ron все ж таки за 4 тисячі кілометрів з’їздився в гімно і вчора отримав якусь чудернацьку дірку, яку герметик загерметизувати не зміг. Згрубша, єдина така собі поломка; хоча, скорше, можна сказати просто відпрацювало своє (вважати поломкою недотягнутий і загублений гвинт, що тримав гальмівний каліпер, не буду — сам бібізяна). Взяв на заміну найтовстіший з наявних Racing Ralph — позаяк той, що на передньому колі, тримається дай Боже кожному. Касета, ланцюг — ніяких проблем. Зірваний шліц на одному з регулювальних гвинтів переднього перемикача вважатимемо також наслідком криворукості механіка та їздуна (все одно вже помінєв). А, ну й майже з’їздилися гальмівні ротори: передній має товщину біля 1,7..1,8 мм (гранично допустима виробником — 1.5), задній ще живіший (логічно) — 1,95.
Далі буде…
|