[ Du kannst lesen es in Deutsch da ]
Кажуть, туман — найкращий друг фотографа. Насправді — не тільки фотографа. В тумані геть усе виглядає інакше, знайомі місця здаються зовсім новими, вони геть не такі, якими ми звикли їх бачити. Якщо врахувати, що фотокамера бачить не так, як людина, бодай би через витримку*, стає ще цікавіше. Це така собі маленька магія. Наприклад, в цьому фото камера «дивилась» на площу Ринок протягом двох секунд і ось, що вийшло:
Туманний Львів. Площа Ринок, листопад 2012 р.
* – витримка – час, протягом якого відкритий затвір камери та світлочутливий елемент сприймає світло.
|
Пару років тому в Стрийському парку кардинально оновили освітлення та побудували нові доріжки. На щастя, як то кажуть, «по уму» — себто там, де були протоптані стежинки. Мій улюблений львівський парк став ще комфортнішим для вечірніх прогулянок, а вибір маршрутів навіть розширився. Файно. Ось, за старим корпусом політеху, приміром, з’явився такий серпантинчик:
|
Останні кілька днів мене зносять приступи графоманства та постинга фотографій, які нічим не особливі ані разу, але зробити з тим ніц не можу. Втім, за деякий час знову виграє шило в дупі та мене десь понесе на день, на два чи на три — а за місяць знову тимчасово переможе графоманство. Непогана перспектива! Га?
З осінньої прогулянки, про яку я позавчора згадував, лишилась серія знимочок, в яку не влазила та картка. Хоча назвати _це_ серією надто самозакохано, радше набір знимок. Навіть замальовок. все, тепер фотографії.
#1.
(більше…)
|
На днях так продуло кондиціонером (завдяки комусь з колег, хто викрутив карлсона на +18!), що сьогодні, аби не здихати та не чхати, працював з хати (ти ба, ще й в риму получилось… поет, поет пропадає!!!!). Вже під вечір згадалась минулорічна осінь. Рома якось подзвонив та покликав гуляти Стрийським парком, на що ми кинули фототорбу в машину та рванули, познимкували та погуляли, з картки знимки скопіювали і в ту мить забули. Згадав ото щойно.
Результат прогнозований — півтора десятка замальовочок, два портрети, але серед інших карток знайшлась оця. Вдалась зараз під настрій, запишу на пам’ять. Хай буде тут.
|
…в далекій-далекій галактиці…
2004, здається.
|
Гарно погуляли з Ромком по Кайзервальду півтора тижня тому. Звісно, що крім людей з фотоапаратами (і штативами, хоча й не знадобились, але ж звідки було знати?), там були люди з песиками. Всі решта, певно, ще доволі мирно просинались — пів-дев’ятої ранку, субота…
|
