Роверові вихідні. Звучить цікаво, але треба спробувати на собі, чи то пак, на своїй дупі, нє? (адже всі спершу розповідають про пригоди на дупу, як в прямому, так і в переносному плані… ну от, наприклад).
Минулі вихідні видалися вдвічі довшими, ніж зазвичай. Все ж таки, католицька Паска. Працьовиті німці мали два додаткові вихідні (пригадую, як на початку року мої колеги охали біля календаря: більшість свят припадає цьогоріч на вихідні і вони, на відміну від України, на “наступний робочий” не переносяться). Ну, німці мали, та й ми з ними теж. Позаяк з певних причин первісні плани довелося відкласти, вирішили спробувати роверками повозитись неподалік Мюнхена. Тогоріч були в Мурнау-на-Штаффельзее, сподобалося, то ж вирішили туди й податися.
(більше…)
|
Всё отболит
И мудрый говорит
Каждый костёр когда-то догорит
Ветер золу развеет без следа…
/Машина Времени/
За вікном вирує справжній ураган (щонайменше чотирьом деревам вже дісталось до скону, пару телефонних будок мають розтовчене скло (так-так, в Мюнхені таке існує), один шмат черепиці, зірваної з чийогось даху — то те, що я бачив). Бррр! Штормова куртка прийшлась дуже навіть «в тему», а от штанці юзати не довелося (сьогодні; вчора придалися). Вітер такий, що коли в писок, педалив на першій (спереду) зірочці, роверисти зрозуміють :)
Поза тим пригадав, що ще вчора обіцяв хлопцям ще кілька картинок з минулорічної поїздки до Свічі, а за хронологією якраз вогнище, що ми палили, поки дощик дощив. Рідко настільки «в тему» втрафляє, а от, получилось!
|
Сталося тогоріч відпочити в (завжди) приємній дружній компанії поблизу р. Свічі, що в Івано-Франківській області. Без фотографій, як і без пригод, не обійшлось, що завжди приємно. Ото собі кілька кадрів відібрав окремо, доки зібрався з силами інші показувати на Клюмбі, але ці схотів виділити в такий собі триптих: для мене вони мають значення, будучи показаними поряд.
|
В продовження вчорашнього запису покажу ще два, майже однакові, щоправда, кадри. Втім, настрій у них вельми різний. Коли я компонував перший, думав більше про «кіношний» кадр, чи що, ніби зробити його стоп-кадром якогось фільму. А другий, незважаючи на свої межі, все ж таки для мене доволі нескінчений — ми ж бо не знаємо, чи є це поле поза межами кадру, чи нема, що там, як…
|
Зробивши перерву від копирсання в джаваскрипті, який мені встиг дещо набриднути за робочий тиждень, почав копирсатися в інших Авгієвих стайнях — себто, у фотоархіві. Відзнятого (не конче навіть переглянутого) стане на довгий час, відтак дещо і переглянув, і поколупав.
Оце вирішив згадати, як тогоріч несподівано потрапив до поля з волошками та маками. Поєднання цих кольорів чимось навіть чарівне, хоча жоден не відноситься до моїх кольорів-фаворитів, чи то пак улюблених. Тоді пощілкав та лишив; весь час руки не піднімались муза не приходила та обробка не йшла. Взагалі з тими музами якийсь жахливий капець, не ведуться навіть на добре пиво чи коньяк. Ну а що їм ще пропонувати?
Одним словом, сьогодні маки з волошками таки далися до обробки, тому, мабуть, я дещо розбавлю потік світлин з часткового сонячного затемнення, а як нє — то вельми не перейматимусь. А от принтер розчохлити на днях таки треба…
P.s.: та, туга за рідним нікуди не поділася. Але якщо є яскраві спогади — мабуть, варто на них сконцентруватись, бодай ненадовго.
|
