Озеро Hámori, котре біля курорту Lillafüred, знаходиться … Нудотно, правда? Одного пізнього і все ще літнього ранку тогоріч я його побачив з кількома човниками і, доки натовпи туристів компанії товстосумів разом з готелю поблизу не набігли взяти ці човники в аренду та плавати по озеру, встиг цю всю тишу і спокій попсути звуком затвору (автобуси, що проїжджали у мене за спиною, не рахуються, як і вузькоколійка за кількасот метрів від точки зйомки). Ось так-то!
|
Останнім часом помічаю, що мені подобається колір на знимках не конче такий, як «був», але частіше «неправильний». Всі терміни в лапках, бо я би так сказав ще кілька років тому (зо два, якщо бути чесним), тепер же правильність та адекватність цих термінів викликає у мене певні сумніви. Що таке «правильний» колір? Камінь спотикання для фотоаматорів. Я — не виключення.
Природньо, що як (напевно) у будь-якої людини, у мене теж є улюблені місця, де мені подобається перебувати: там (переважно) тихо, спокійно, відрив від цивілізації. Хоча ось останнє мниме; я не вимикаю мобільний телефон, користуюсь навігатором для того, аби пізніше проставити геотеги в знимки, дістаюсь в ті улюблені місця часто-густо саме машиною, а не якимось іншим видом транспорту. Тобто повного відриву таки нема. Тиша і спокій — є.

(більше…)
|
Пераст – містечко на березі Бока-Которської затоки в Чорногорії, општіна Котор. Маленьке місто-музей, цілком занесене у список Світової Спадщини Юнеско, налічує зараз близько 300 жителів. Насправді там майже нічого робити: кілька музеїв, церков та кафе, та й прогулянки не вельми протяжною центральною вулицею – ось, певно, і всі забави.
Звісно, можна винайняти човен та поплисти до острова Богородиці на Скелі (серб.: Gospa od Škrpjela, англ.: Our Lady of the Rock), де є церква та ще один музей, доволі цікаві; обплисти навколо острова св. Георгія, де розташований міський цвинтар, але то вже буде таки все. Хіба що пропустити склянку вина чи посидіти за гальбою пива в одному з кафе.
Ми мали на Пераст лише один день і той «получився» випадково. Втім, цього дня вистарчило на дві приємні прогулянки. Щось і познимкував – куди ж без того? Але то щось, напевно, згодом; зараз лише кілька інстаграмок та ранковий вид з балкону.
 Пераст. Вид на Боко-Которську затоку з балкону вілли.
(більше…)
|
Ще один гірський мегабаян, який, певно, є у кожного і в кожного він 100% інший, втім, лишається баяном та фотоштампом, але будь-який митець знимкує їх ще і ще, не боячись повторитись… І не повториться ніколи. Бо завжди будуть гори і хмари, але ніколи – ті самі хмари. Гори, втім, лишаться.
|