8-10 березня ц.р. мали таку собі прогулянку в Польщу (як мені подобається то польське слово wycieczka! — чит. вицє́чка) за маршрутом Люблін-Краків з зупинками в Замості та Сандомірі. Дуже сподобалось. Хто бажатиме їхати за подібним маршрутом — розповім докладніше.
Замость та Сандомір були вибрані не випадково: цікаві до огляду, але не надто великі, аби залишатись там на ніч. Для Замості на оглядову прогулянку площею Ринок та околицями кілька годин вистарчило, але лишилась до огляду цитадель (та не востаннє ж там, сподіваюсь), в Сандомірі матеріалів до неспішного споглядання ще на день. Враховуючи близькість Баранова Сандомірського, можна десь в тім околі і зупинитись, думаю, знайдеться ще щось цікавеньке. Für das nächste mal!
В цьому пості зберу замальовки з площі Ринок, а згодом додам ще декілька з околиць, бо дуже вони мені подобаються, хоча чимось особливим і не вирізняються. Є ще окремо зняті будиночки вірменських купців, що вирізняються помежи інших багатим декором, в т.ч. з фрагментарними зйомками цього декору — аби на все часу було, щоби шукати, розповідати та показувати…
#1. Найканонічніший (аби не казати, найбільш замучений туристами) вид на Ратушу.
(більше…)
|
До певної міри цей кадр є символічним кадром-описом позаминулорічної поїздки в Польщу. Теплий осінній день та вид в бік Вісли з оглядового майданчика Вавеля «роблять» настрій. І ніби нічого нема тут особливого, але картка виділяється (особисто у мене) з інших знимок, зроблених того сонячного дня. Вона ніби протилежна до негативу 6-годинного перетину кордону. Тепла, спокійна, вітер в вухах. Навіть біганина груп туристів, маленьких і великих, не заважає. Анітрішечки.
З нетерпінням чекаю цьогорічної зустрічі з Краковом, запланованої на початок березня. Заскучив…
|
Озеро Hámori, котре біля курорту Lillafüred, знаходиться … Нудотно, правда? Одного пізнього і все ще літнього ранку тогоріч я його побачив з кількома човниками і, доки натовпи туристів компанії товстосумів разом з готелю поблизу не набігли взяти ці човники в аренду та плавати по озеру, встиг цю всю тишу і спокій попсути звуком затвору (автобуси, що проїжджали у мене за спиною, не рахуються, як і вузькоколійка за кількасот метрів від точки зйомки). Ось так-то!
|
Пераст – містечко на березі Бока-Которської затоки в Чорногорії, општіна Котор. Маленьке місто-музей, цілком занесене у список Світової Спадщини Юнеско, налічує зараз близько 300 жителів. Насправді там майже нічого робити: кілька музеїв, церков та кафе, та й прогулянки не вельми протяжною центральною вулицею – ось, певно, і всі забави.
Звісно, можна винайняти човен та поплисти до острова Богородиці на Скелі (серб.: Gospa od Škrpjela, англ.: Our Lady of the Rock), де є церква та ще один музей, доволі цікаві; обплисти навколо острова св. Георгія, де розташований міський цвинтар, але то вже буде таки все. Хіба що пропустити склянку вина чи посидіти за гальбою пива в одному з кафе.
Ми мали на Пераст лише один день і той «получився» випадково. Втім, цього дня вистарчило на дві приємні прогулянки. Щось і познимкував – куди ж без того? Але то щось, напевно, згодом; зараз лише кілька інстаграмок та ранковий вид з балкону.
Пераст. Вид на Боко-Которську затоку з балкону вілли.
(більше…)
|
Ulica Floriańska wieczorem. Kraków, Polska.
|
